Життя без прикрасІз зали долинав негучний джаз, поруч хтось засміявся. Наталія не ворухнулася. За кілька митей перед нею промайнули роки, упродовж яких створювалося все те, чим тепер так охоче розпоряджався інший чоловік. Накладні ночами. Знижки, яких доводилося домагатися в постачальників. Сльози від утоми в машині, подалі від доньки.
Вона дісталася нинішнього життя такою працею — і ось перед нею сидить немолодий, лисіючий фрилансер з орендованої студії. Із поважним виглядом залишає їй право платити за власну воду 70%. Після 12-годинного робочого дня вона має ставати його безплатною куховаркою й прибиральницею. А заробленого має вистачати ще й на відпочинок його онуків. Усе це він щойно назвав рівноправним союзом.
Наталія промокнула губи серветкою й поклала її на стіл.
— Вадиме, ти мене вразив. Стільки всього встиг передбачити.
Говорила вона неголосно, без найменшого тремтіння. Від такого тону її працівникам зазвичай ставало не по собі.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.