— прошепотів він.
— У мене хороша адвокатка.
Ніна подивилася на свекруху.
— Ви обоє знали. І все одно намагалися видати це за щедрий жест.
Раїса Павлівна видала дивний звук, ніби вдавилася повітрям, і почала осідати на підлогу.
— Мамо! — Артем кинувся до неї.
Поліцейські заметушилися. Ігор Степанович викликав медиків. Опам’ятавшись, Раїса Павлівна стогнала, хапалася за груди й указувала на Ніну тремтячим пальцем.
— Це вона… Вона мене довела…
Артем поїхав із матір’ю. Перед відходом він кинув на Ніну погляд, повний такої ненависті, що їй стало холодно. Це був погляд людини, у якої руйнувалася звична картина світу.
Коли всі пішли і квартира знову спорожніла, Ніна опустилася в крісло й закрила обличчя руками. Напруження останніх тижнів прорвалося риданнями. Вона плакала, вже не намагаючись бути сильною.
Батько сів поруч і обійняв її за плечі.
— Усе, доню. Найстрашніше позаду. Ти витримала.
— Я нічого не відчуваю, тату, — схлипувала вона. — Тільки порожнечу. Ніби це я все зруйнувала.
— Ти нічого не руйнувала, — твердо сказав Ігор Степанович. — Ти просто поставила перед ними дзеркало. А те, що вони там побачили, їм не сподобалося.
Вони довго сиділи мовчки. Потім батько заварив чай.
— А що тепер із квартирою? — запитала Ніна. — Раз її подарували йому, я нічого не отримаю?
— На саму квартиру прав немає. Але вкладення в ремонт, меблі, техніку — інша річ. Компенсацію вимагати можна. Аліменти на Сьому теж ніхто не скасовував. Із порожніми руками ти не залишишся. Але головне не це.
— А що?
— Ти вільна.
Вільна.
Слово було дивним — лячним і світлим водночас. Ніна звикла бути дружиною, частиною пари, частиною чужої сім’ї. Тепер вона була матір’ю маленької дитини, без власного житла, з розбитим серцем. Але вперше за довгий час ніхто не міг змусити її мовчати.
Увечері, повернувшись до батька, вона довго стояла біля ліжечка Сьоми. Син спав спокійно. Ніна дивилася на нього й розуміла: їй доведеться збудувати новий дім. Не одразу зі стін і меблів. Спершу — з безпеки, чесності й поваги.
Ніч минула майже без сну. Вона згадувала перші побачення з Артемом, його турботу, красиві слова, обіцянки. Намагалася зрозуміти, де помилилася. Чи був він таким завжди, просто вона не помічала? Чи поруч із матір’ю перетворювався на людину, якою не мав би бути?
