Богдан потягнувся ложкою до варення й навіть не помітив, як змінився вираз обличчя дружини.
— Любий, поясни, чому вночі твоя мама прикладала мій палець до мого телефона?
Ложка завмерла над тарілкою. Пластикова лопатка вислизнула з руки Галини Василівни й дзвінко вдарилася об лінолеум.
— Що прикладала? — Богдан нерозуміюче подивився на дружину. — Який палець?
Свекруха нахилилася по лопатку й заговорила раніше, ніж Оксана встигла відповісти:
— Зовсім ти зі своїми звітами перепрацювалася. Наснилося тобі після моєї наливки, от і все. Я вночі вставала, могла повз пройти, ненароком зачепити. А телефон тут узагалі до чого?
Її голос швидко набирав упевненості й уже бринів ображеною невинністю. Богдан насупився, поклав ложку й повернувся до Оксани.
— Припини, будь ласка. Мама покликала нас відпочити, купила все за свої гроші, приготувала вечерю й зранку стоїть біля плити. Можна хоча б раз просто сказати їй дякую, а не шукати чергового підступу? Ти постійно підозрюєш її в якихось іграх.
Галина Василівна відразу притиснула долоню до грудей і важко зітхнула.
— Нічого, сину, я вже звикла. Твоя дружина рахує кожну дрібницю й однаково мені не довіряє. А я ж від щирого серця старалася.
Вона схлипнула так виразно, ніби щойно почула несправедливий вирок. Оксана не стала ні сперечатися, ні виправдовуватися. У неї в кишені був доказ, поруч із яким будь-які сльози виглядали дешевою декорацією.
— Отже, застілля було за ваші гроші? — спокійно уточнила вона. — Тоді варто з’ясувати його справжню вартість.
Оксана відкрила потрібну сторінку, підійшла до столу й поклала телефон перед чоловіком, майже поверх його тарілки.
— Подивися на залишок на своєму рахунку. Тому самому, до якого ми підключили мій номер. Історію операцій я вже відкрила, тож просто прочитай верхній рядок уголос…
