— Я рада, — відповіла Ярина.
Вони знову замовкли.
— Я ходжу до психолога, — раптом сказав Богдан. — Уже давно. Розбираюся. Із собою. З мамою. З тим, що було між нами.
— Це добре.
— Мама теж змінилася. Не відразу. Але стала тихішою. Вчиться не лізти. Навіть перепросила мене. По-справжньому.
Ярина кивнула.
— Отже, та розмова у дворі була не лише словами.
— Ні. Не лише.
Він подивився на неї прямо.
— Ярино, я не проситиму, щоб ти пробачила мене. Те, що я зробив, не можна закрити одним словом «пробач». Я тоді був жалюгідним. Злим. Наляканим. І вдарив по тобі, бо поруч із тобою відчував: я міг би стати іншим, але боявся. Це не виправдання. Просто тепер я це розумію.
Ярина слухала спокійно. Усередині вже не боліло так, як могло б раніше.
— Дякую, що сказав.
— Той урок був жорстоким, — Богдан опустив очі. — Але, мабуть, інакше до мене б не дійшло. Я довго ненавидів тебе за те, що ти розкрила мій сором. А потім зрозумів: я сам зробив усе, щоб ти перестала мене берегти.
Він простягнув руку.
— Удачі тобі.
Ярина потиснула її. Долоня була тепла, суха, впевнена.
— І тобі, Богдане.
Він пішов першим.
Ярина дивилася йому вслід і раптом зрозуміла, що історія справді закінчилася. Не в суді, не того дня, коли він виніс сумку, не в момент підписання паперів. А зараз — коли вони змогли стояти поруч без крику, без бажання ранити, без надії повернути минуле.
Вона купила книжку й вийшла на вулицю. Падав перший сніг. Місто ставало м’якшим, світлішим, тихішим. Сніжинки лягали на волосся й танули на щоках. Ярина йшла бульваром і думала, що її життя тепер схоже на чисту сторінку. Не порожню — чисту. Різниця була величезною.
Минув рік.
Життя Ярини стало рівним, насиченим і дивовижно її власним. Вона, як і раніше, працювала в бібліотеці, і робота приносила їй не лише зарплату, а й рідкісне відчуття правильного місця, яке не можна купити. Вона любила ранкову тишу залів, шелест сторінок, обережні запитання читачів, запах старих палітурок. У відділі рідкісних книжок вона почувалася хранителькою не пилу, як колись насмішкувато казав Богдан, а пам’яті…
