Оксана поставила квіти у вазу, відправила форму в прання й лягла, ледве діставшись спальні. Сон накрив її майже миттєво. За чотири години телефон наполегливо завібрував на тумбочці. Вона намацала його, насилу розплющила очі й побачила ім’я свекрухи — Лариса Павлівна.
— Алло, — хрипко озвалася Оксана.
— Оксаночко, ти спиш? Пробач, люба, я ненадовго, — бадьоро заговорила свекруха. — Хотіла уточнити твій рецепт борщу. Ти ж чорнослив додаєш? Скільки штук кладеш?
Оксана сіла на ліжку й кілька секунд намагалася зрозуміти, чи справді її розбудили після нічної зміни заради чорносливу.
— П’ять або шість. Залежно від каструлі.
— Ой, дякую. А то я все забуваю.
— Ларисо Павлівно, я ввечері вам передзвоню, добре? Мені дуже треба поспати.
— Звісно, звісно. Відпочивай, дитино. Я всього на хвилинку.
Після розмови сон уже не повертався. Оксана довго дивилася в стелю, потім встала й пішла на кухню. Увечері Денис прийшов пізно, у забрудненому робочому одязі. За вечерею вони майже не розмовляли. Нарешті він запитав:
— Мама сьогодні дзвонила?
— Дзвонила. Питала, скільки чорносливу класти в борщ.
— Вона любить, як ти готуєш, — усміхнувся Денис.
Оксана знизала плечима. Її дратувало не саме звернення, а час дзвінка й дивна метушливість свекрухи, але починати нову сварку не хотілося.
Наступного вечора Лариса Павлівна зателефонувала знову. Тепер їй знадобилася порада, як вивести винну пляму з білої блузки. Оксана пояснила, чим обробити тканину, а свекруха несподівано змінила тему.
— Як ви там із Денисом? Усе добре?
— У якому сенсі?
— Та так, нічого особливого. Може, комусь премію дали чи роботу краще оплатили. Я за вас радію, от і все.
Оксана випросталася. Тепер дзвінок уже не здавався випадковим.
— У нас усе, як і раніше. Вибачте, мені час збиратися на зміну.
Закінчивши розмову, вона підійшла до Дениса. Той сидів на дивані з планшетом і переглядав новини.
— Ти розповів матері про мою премію?
Він не відразу підвів очі.
— Згадав побіжно. Вона спитала, як у нас справи, я сказав, що тобі перерахували виплату. А що такого?
— Вона вже другий день дзвонить і намагається з’ясувати подробиці.
— Мама просто цікавиться нашим життям.
Оксана не стала сперечатися. У ванній вона довго дивилася на своє відображення: бліда шкіра, темні кола під очима, волосся, нашвидкуруч зібране в хвіст. Їй було тридцять два, але втома робила обличчя старшим. Ця премія дісталася їй не просто так. Вона провела місяці серед тривожних сигналів апаратури, важкого дихання пацієнтів і страху принести хворобу додому. Денис мав право обговорювати сімейні плани, але його мати — ні.
За два дні Лариса Павлівна знову знайшла привід зателефонувати. Спочатку спитала про таблетки від тиску, які порадила сусідка. Оксана нагадала, що вона медсестра, а не лікарка, і порадила звернутися до терапевта. Свекруха поскаржилася на черги, потім ніби між іншим заговорила про ремонт.
— Денис казав, ви ванну оновити хочете. Добре живете, значить, з’явилися вільні гроші.
— Вільних грошей у нас немає, — сухо відповіла Оксана. — Є сума, яку ми збираємося витратити на давно необхідний ремонт.
— Ну-ну, головне, щоб і на здоров’я лишалося. Гаразд, відпочивай.
Оксана поклала телефон на стіл і стиснула скроні. Раніше свекруха дзвонила раз на тиждень, іноді рідше. Тепер же майже кожна розмова починалася з невинного побутового прохання й незмінно звертала до грошей.
Увечері вона спробувала пояснити це чоловікові.
— Твоя мама поводиться дивно. Вона не просто цікавиться — вона вивідує, скільки нам дали і куди ми збираємося все витратити.
— Це моя мати, — насупився Денис. — Вона має право знати, як ми живемо.
— Як ми живемо — так. Який залишок лежить на моєму рахунку — ні.
Денис відклав виделку.
— Ти вважаєш її корисливою?
— Я сказала лише, що її поведінка мене насторожує.
— Вона ростила мене сама. Працювала на двох роботах, щоб я міг учитися. Віддала мені все, що мала. А тепер ти шукаєш у кожному її слові лихий намір.
Оксана спробувала заперечити, але він уже підвівся з-за столу й пішов до кімнати. Двері зачинилися з різким стуком. На кухні залишилася тарілка з вистиглою вечерею й важке відчуття, що Денис чує в її словах зовсім не те, що вона намагається сказати…
