Життя без прикрасОстанні дні перед зборами минули на межі. Назар тренувався більше, ніж дозволяли сили. Мар’яна стежила, щоб він не впав від перевтоми, підтримувала під лікоть, змушувала відпочивати, коли дихання ставало надто частим. Кожна спроба встати, кожен короткий крок палатою повертали йому не лише м’язи, а й відчуття власної волі.
Мар’яна теж трималася з останніх сил. Уночі вона перевіряла копії записів, звіряла документи, стежила, щоб телефон і ноутбук були заряджені. Вона боялася, але страх уже не керував нею. Він лише робив її уважнішою.
У день зборів Назар одягався довго. Ґудзики не слухалися, руки швидко втомлювалися, плечі боліли від незвичного напруження. Але він усе-таки вдягнув строгий костюм і подивився на своє відображення так, ніби вперше за місяці побачив не хворого, а себе. Блідість не зникла, хода лишалася обережною, але погляд став твердим.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.