Гримнув постріл. Звук у закритому бетонному приміщенні був оглушливим, ударивши по барабанних перетинках. Куля пройшла за сантиметри від плеча Марії, вибивши фонтанчик бетонної крихти з колони позаду неї. Пил знявся в повітря.
Галкін від несподіванки ступив назад, його рука з пістолетом опустилася. Цієї секунди Марії вистачило. Вона не стала хапати пістолет Галкіна. Вона знала, що він фізично сильніший.
Вона розвернулася й кинулася вглиб цеху, туди, де стояли величезні бетонні кільця для колодязів. Під ногами хрустіло бите скло, арматура чіплялася за одяг. Вона бігла, не розбираючи дороги, орієнтуючись тільки на тіні.
Позаду пролунали швидкі, важкі кроки. Галкін не кричав. Він переслідував мовчки.
Марія шмигнула між двома бетонними кільцями. Тут було темно й пахло сирістю. Вона завмерла, втиснувшись спиною в холодний бетон. Серце калатало об ребра, як спійманий птах. Дихання було уривчастим, тихим скреготом вириваючись із легень.
Кроки зупинилися. Галкін був близько. Вона чула його уривчасте, важке дихання.
— Виходь, Машо. Тобі нікуди йти, — пролунав його голос. Він звучав зовсім поруч, із-за сусіднього бетонного кільця. — Ти тільки затягуєш агонію.
Марія опустила погляд на підлогу. Серед будівельного сміття лежав важкий, іржавий шматок двотаврової балки, завдовжки близько пів метра. Метал був укритий шаром пилу й окалини.
Вона повільно, намагаючись не видати ані звуку, нахилилася. Пальці намацали шорстку поверхню металу. Він був непідйомним. Марія обхопила балку обома руками.
Галкін ступив крок. Його тінь упала на бетонне кільце, за яким ховалася Марія. Він піднімав пістолет, готуючись зазирнути в прохід.
Вона не стала чекати. Зібравши останні сили, Марія різко випросталася й з розмаху жбурнула важкий шматок металу в просвіт між кільцями, туди, де мала з’явитися голова Галкіна.
Двотаврова балка з глухим, кістколомним звуком врізалася в плече й шию слідчого. Галкін скрикнув, його розвернуло. Пістолет випав із його руки й із металевим дзвоном відлетів у темряву. Він сам упав на коліна, хапаючись за пошкоджене плече. Із розірваного коміра светра бризнула темна кров.
Марія не стала дивитися, що з ним. Вона кинулася до виходу з цеху. Хрускіт скла, удар об іржаві ворота. Надворі було темно. Дрібна мжичка перетворилася на крижаний дощ. Вона бігла повз закинуті склади, повз теплотрасу, доки не вибралася на дорогу. Перша година ночі. Машин не було…
