Двері приймальні відчинилися, і голос чергового повідомив, що до Марини Коваленко прийшов адвокат Дмитро Лебедєв. Сергій на мить замовк. Анна помітила цю коротку паузу, бо сама вже кілька хвилин чекала будь-якого приводу відійти від камери. Дмитро виявився високим чоловіком у темному пальті, з тонкою папкою під пахвою. Він не підвищував голосу й не намагався пройти далі без дозволу.
Дмитро сказав: «Умовлений час минув. Я хочу переконатися, що Марина може піти й їй не потрібна допомога». Сергій відповів: «Такої затриманої в нас немає». Дмитро заперечив: «Я питаю не про реєстрацію, а про те, чи перебуває вона тут і чи може вільно піти». Сергій подивився на Анну, і в цьому погляді був готовий наказ.
— У журналі Коваленко не зареєстрована, — вимовила Анна. Це була правда, перетворена на брехню одним замовчуванням. Із-за стіни ледь чутно брязнув металевий край лави. Дмитро перевів погляд на зачинені двері коридору, але сперечатися не став. Анна відчула, що Марина чула її слова. Їй хотілося додати бодай одне пояснення, однак будь-яке продовження або розкривало брехню, або робило її ще переконливішою.
Дмитро розкрив папку й показав роздруковане повідомлення. Марина писала, що прямує на призначену бесіду щодо документів компанії. Якщо вона не зателефонує через обумовлений проміжок, він має приїхати особисто. Час відправлення збігався з її появою в будівлі. Сергій сказав: «Це не доказ затримання. Це доказ того, що вона заздалегідь готувалася влаштувати галас. Винні люди теж уміють наймати адвокатів».
«Перевірте шафу для речей. Якщо Марина вільна, попросіть її вийти й самій відмовитися від допомоги», — відповів Дмитро. Сергій відправив його до загальної приймальні. Біля дверей Дмитро вголос назвав час, що минув після повідомлення Марини, а в приймальні одразу зателефонував Олені Соколовій і повідомив, що клієнтку не виводять і не реєструють. Анна це почула й запам’ятала час.
Контрольний строк можна було тлумачити по-різному. Невинна жінка могла заздалегідь забезпечити собі допомогу, а бухгалтерка під підозрою — підготувати спосіб зруйнувати справу процедурними порушеннями. Точність Марини, її запитання й своєчасний приїзд Дмитра складалися в план, мета якого лишалася невідомою.
Не минуло й десяти хвилин, як з’явився Віктор Мельник. Анна знала його з фотографії: широкоплечий чоловік із коротко підстриженим сивим волоссям, директор компанії й автор заяви. Ніхто при ній йому не телефонував, однак він одразу спитав Сергія, чи підписала Марина пояснення. Сергій відповів: «Ще ні», ніби вони продовжували розмову, розпочату раніше, і відвів його до дальнього вікна.
Коридор був надто вузький, щоб слова зникли зовсім. До Анни долинуло: «підпис потрібен сьогодні», потім — «копію вона винести не встигла». Голос Віктора став жорсткішим: «Я тоді тебе виручив». Сергій відповів тихіше, але Анна розчула: «Я пам’ятаю, скільки винен». Після короткої паузи Мельник додав, що компанія не переживе ще однієї перевірки і що в кожного терпіння є межа…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
