Анна стала біля відчиненого проходу. Сергій, очевидно, ще не знав, що Олена увійшла до будівлі. Він поставив стілець біля порога, не перекриваючи виходу, демонстративно прибрав воду подалі й розгорнув аркуш зізнання до Марини. Анна не відходила й бачила, що до появи старшого лишаються лічені секунди.
Сергій сказав: «Останній шанс. Підписуєте, що вивели гроші й сховали документи, і я пояснюю затримку звичайною перевіркою. Ваша захисниця Анна підтверджує флешку — і все складається. Відмовитеся, вона першою розповість, як ви вмовили її порушити порядок». Марина глянула на Анну, але відповіла Сергієві: «Ви вже вирішили, що дві жінки врятують вас, звинувачуючи одна одну?»
«Не переоцінюйте себе. Одна бухгалтерка з чужими паролями й одна чергова зі стягненням», — вимовив Сергій і посунув папір ближче. «Ваші слова проти документів». Марина повільно підвелася з лави, притримуючи бік. Він відсунув стілець, не даючи їй спертися, і насмішкувато спитав: «Спина заболіла саме перед підписом? Зручна хвороба. Потерпіть, ви ж умієте чекати слушного моменту».
Марина сказала: «Віктор приніс флешку після мого приїзду. Ви побачили її в нього й вирішили скористатися нагодою». Сергій роздратовано урвав: «Вона лежала під синьою стрічкою в ранковому пакеті, ще до вашого приходу. Після огляду ключ був у чергової». Він урвався. На знімку виднівся лише чорний куток, а носій у переліку не згадувався. Ні Марина, ні Анна не називали синю стрічку.
Марина провадила: «Отже, ви випадково залишили її біля моєї сумки, а потім знайшли під час повторної перевірки?» Сергій розсміявся: «Випадково? Ви не бачили вмісту шафи з камери, а почерк Анни тепер пов’язує флешку з вами надійніше за будь-яке моє слово».
Марина сказала: «Але вам однаково потрібен мій підпис». Сергій відповів: «Тепер досить вашої історії з чужим доступом і нового опису Анни». Марина спитала, чи помітив він операції після її блокування. Усмішка Сергія стала ширшою. «Рядок за дванадцяте нічого не змінює. О вісімнадцятій сорок три система поставила автоматичне підтвердження з термінала директора». Марина не називала дати, часу й термінала, а в скороченій таблиці цього рядка не було.
Марина сказала: «Ви захищаєте Віктора навіть зараз». Сергій ступив ближче до відчинених дверей. «Віктор зробив для моєї родини те, чого не зробив ніхто з ваших правильних знайомих. Але це не ваша справа і не доказ. Ви готові зруйнувати компанію однією непідтвердженою копією. Усе, що від вас вимагалося, — визнати власні дії. Тож не розповідайте мені про гідність».
— Ви маєте рацію лише в одному, — сказала Марина. — Мені справді треба було дочекатися слушного моменту…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
