Нарешті я дозволив диханню вирівнятися й повільно розплющив очі. Зміна сталася миттєво: мама опустилася поруч, батько вхопив мене під руку, а Христина заговорила тремтячим голосом. Ще секунду тому вони байдуже чекали моєї смерті, тепер же зображали переляканих близьких, які врятували мене від нападу.
Я подякував їм за допомогу й дозволив посадити себе на стілець. Усередині було порожньо й холодно. Навіть після кави із седативними речовинами в мене зберігалася слабка надія, що в критичну мить родинний інстинкт виявиться сильнішим за жадібність, але родина щойно знищила й її.
Після обіду у вітальні лишився відкритий ноутбук Христини. На екрані висіло її листування з Павлом. Я не шукав чужих повідомлень навмисне, однак перші рядки були досить великими, щоб одразу зрозуміти їхній зміст.
Христина питала, чи зможе знайома Павла, яка працювала медсестрою, дістати дієвіший засіб. Павло уточнював, чого саме вона хоче. Сестра відповіла, що потрібен препарат, який викликає смерть, схожу на раптовий інфаркт або інсульт: за її розрахунком, тяжко хвору людину ніхто не стане ретельно обстежувати після смерті.
Перед очима спливла маленька дівчинка, з якою ми колись гралися у дворі. Тепер ця дівчинка виросла й спокійно обговорювала, як зробити вбивство брата природним. Я кілька разів глибоко вдихнув, щоб руки перестали тремтіти, сфотографував листування й надіслав знімки Кравченкові захищеним каналом.
Відповідь надійшла майже негайно. Слідчий написав, що це пряме підтвердження умислу, і зажадав бути особливо обережним до неділі. Того ж вечора ми погодили додаткову операцію, яка мала зафіксувати підробку фінансового документа в реальному часі.
У суботу я оголосив, що почуваюся зовсім кепсько, і замкнувся в кімнаті. На телефоні відкрив трансляцію з годинника, спрямованого на вітальню. В умовлений час подзвонив кур’єр — переодягнений оперативник — і передав Павлові великий офіційний конверт на моє ім’я.
Павло без вагань розписався за мене у відомості. Побачивши на конверті назву служби соціальних гарантій, він покликав Христину, і вони розірвали папір просто біля дзеркала. Усередині був підготовлений у межах оперативної перевірки контрольний бланк, зовні схожий на офіційний документ. Для підтвердження намірів потрібен був мій особистий підпис.
Христина швидко знайшла старі квитанції, а Павло приніс аркуш для чернеток. Він раз по раз повторював мій підпис, порівнював нахил літер, сердився, починав спочатку. Приблизно на десятій спробі лишився задоволений і впевнено розписався на офіційно виглядному бланку.
Камера зафіксувала весь процес: розкриття чужого листа, тренування підпису й спробу Павла видати себе за мене на контрольному бланку. Я зберіг відео в хмарі й переслав слідчому. Тепер їх уже не можна було виправдати розгубленістю, турботою чи помилкою — намір вчинити підлог було доведено…
