Оксана побачила жінку років п’ятдесяти, яка йшла в коротких шортах, зовсім не намагаючись прикрити повні ноги. Молода дівчина сиділа біля кафе в укороченому топі, і складки на животі її, здається, хвилювали найменше. Сива пані у віці спокійно переходила вулицю в короткій спідниці, тримаючись рівно й упевнено, наче й не допускала думки, що комусь може знадобитися її оцінювати.
— Ларисо, ну це ж якось надто відверто, — нарешті сказала Оксана, стишивши голос.
— Надто для кого? — щиро не зрозуміла подруга. — Їм зручно. Це їхнє тіло, їхній одяг і їхній день. Тут не заведено підходити й пояснювати дорослій людині, що їй можна носити, а що ні.
Оксана не відповіла. Вона звикла, що зовнішність — це щоденна праця, майже обов’язок. У великому місті, де вона жила, жінка ніби весь час перебувала під невидимим поглядом: вийшла без макіяжу — хтось помітить втому, набрала вагу — хтось обов’язково натякне, вдяглася не за віком — знайдуться порадники. Тут же жінки ніби несли себе без цієї внутрішньої повинності. Вони їли морозиво, голосно сміялися, сиділи в кафе, бігали парком, розмовляли на вулиці — і не озиралися.
На третій день Оксана вперше визнала: у цьому є сила. Не краса у звичному сенсі, не доглянутість, не глянець, а саме свобода. У парку вона помітила літню жінку з огрядною фігурою в яскравих легінсах. Та повільно бігла доріжкою, важко дихала, але не зупинялася. Ніхто не сміявся. Ніхто не показував пальцем. Люди проходили повз, зайняті своїми маршрутами, собаками, дітьми, навушниками, думками.
Пізніше Лариса познайомила її з колегою, Мирославою. Їй було близько сорока семи; волосся повністю посивіло, обличчя залишалося без косметики, одяг був простий до непомітності. Але варто було Мирославі заговорити про роботу, як ставало ясно: перед ними людина, чия думка справді важить. Вона керувала великим напрямом, ухвалювала складні рішення, з нею радилися, її слухали без поблажливості.
— Розумієш, — сказала Лариса, коли вони вийшли з офісу, — тут професіоналізм не вимірюють кольором волосся чи тушшю на віях. Мирослава — сильна фахівчиня. Решта — її особиста справа…
