Наступні тижні минули як один довгий день. Тільки тепер це був не туман відчаю, а важка ділова метушня. Оксана їздила на зустрічі, підписувала запити, збирала документи, сиділа з Мироном Степановичем над таблицями до пізньої ночі. Іноді їй здавалося, що вона вивчає не бухгалтерію, а карту власного обману.
Аудит викрив те, що Руслан готував давно. «Сфера-Плюс» виявилася фірмою-прокладкою, оформленою на далекого родича жінки, з якою він збирався будувати нове життя. Через неї виводилися гроші, списувалися роботи, завищувалися суми. «ГранітСтрой», їхнє спільне дітище, він вихолощував місяць за місяцем, лишаючи їй оболонку й борги.
Судові засідання після цього стали майже формальністю, хоча кожне все одно давалося Оксані важко. Їй доводилося слухати сухі переліки сум, схем, підписів, дат, і за кожним рядком вона бачила вечір, коли вірила чоловікові, його стомлену усмішку, його прохання не затягувати. Вимоги Руслана відхилили. Квартира лишилася за Оксаною. Компанія — точніше, те, що ще можна було врятувати після його схем, — лишилася під її контролем. Самого Руслана тепер чекали вже не сімейні суперечки, а серйозний розгляд через підроблення, спробу організувати неправдиві свідчення й фінансові махінації.
Його нове життя розсипалося швидше, ніж він устиг до нього звикнути. Жінка, заради якої він звільняв місце, у суді відсторонилася від нього одразу, щойно зрозуміла, що поруч не переможець з активами, а майже розорена людина з кримінальними ризиками…
Одного вечора Оксана затрималася в офісі. За вікном сутеніло, працівники давно розійшлися, у коридорі горіла лише чергова лампа. Вона розбирала старі теки й раптом знайшла перші начерки логотипа «ГранітСтрою». На аркуші нерівними лініями був виведений знак, який колись здавався їм символом міцності. Тепер ця назва різала око. Надто багато в ній виявилося удаваного каменю, під яким ховалася порожнеча.
Оксана дістала чистий аркуш і довго дивилася на нього. Потім написала два слова: «Фенікс Груп». Не як красивий жест і не як спробу забути минуле. Просто інакше вона вже не могла. Усе, що було, згоріло. Але вона лишилася. Отже, могла піднятися з попелу…
