— Чому? — спитала вона нарешті. — Він же заплатив вам. Чому ви сказали правду?
Назар стомлено провів долонею по обличчю. Тепер у ньому не лишилося ні бравади, ні напруженої ролі свідка. Перед нею стояла змучена людина, якій і самій було соромно за те, як близько вона підійшла до чужої зради.
— Через гроші я й погодився зустрітися з ним, — сказав він. — У мене хвора донька. Ліки дорогі. Я колись був актором, а тепер перебиваюся випадковими заробітками. Руслану Ігоровичу мене порадили як людину, яка за оплату зможе переконливо зіграти будь-кого.
Він невесело всміхнувся.
— Спочатку я майже повірив йому. Він розповідав, що дружина його мучить, що бізнес руйнує, що він уже не знає, як рятуватися. Говорив складно. Завдаток дав одразу. Я купив ліки на місяць наперед і думав лише про те, що поки зможу продовжувати лікування.
Оксана не перебивала. У її серці ще лишався біль, але поруч із ним з’являлося розуміння. Назар не був героєм із красивої історії. Він був загнаною людиною, якій запропонували вихід ціною чужої долі. І все ж у вирішальну мить він зупинився. Ця проста людська зупинка виявилася важливішою за будь-які гучні слова про честь.
— А потім я прийшов до зали, — продовжив він. — Побачив вас. Побачив його. Як він говорить, як дивиться, як спокійно перетворює живу людину на сміття. І зрозумів, що не зможу. Є речі, після яких уже ніякі гроші не допоможуть дивитися в дзеркало.
Він опустив очі.
— Я подумав про свою дружину. Про те, що хтось міг би так само сидіти навпроти неї й ламати їй життя. Вибачте, що взагалі опинився частиною цього.
Він повернувся до дверей.
— Зачекайте, — сказала Оксана. — Ваша донька… Я можу допомогти. Ви сьогодні врятували мене.
Назар похитав головою, не обертаючись.
— Не треба. Вважайте, я не вам допоміг. Я просто не зробив того, за що потім не можна пробачити самого себе. Прощавайте.
Він швидко пішов коридором і зник за важкими дверима. Оксана лишилася сама серед гулкої порожнечі суду. І вперше за довгий час подумала, що навіть у найчорнішому місці іноді спалахує світло — не гучне, не урочисте, а людське, випадкове, майже неможливе…
