Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Точка неповернення: несподіваний фінал одного зникнення в епоху дефолту

Частина 15 з 16

Та сама записка, яка спрямувала слідство на Павла й утримувала його там майже рік, була написана рукою Савельєва.

Через два тижні після вбивства Дар’ї.

Як він передав її у відділок — приніс сам чи кинув у поштову скриньку, — невідомо. Але почерк збігся. Експертиза не залишила сумнівів.

Віктор сидів і дивився на Ларіонова.

Тепер картина складалася повністю.

Савельєв убив Дар’ю. Сховав її на дачі. Повернувся додому.

Через два тижні написав записку й спокійно спрямував слідство на іншу людину. На хлопця, якого й без того було легко підозрювати.

Потім ходив на збори мешканців. Клеїв листівки. Вітався вранці.

Двадцять років.

Марина встала. Зробила це спокійно: підвелася, поправила куртку й сказала слідчому, що хоче забрати особисті речі доньки, щойно експертиза їх звільнить.

Насамперед — ланцюжок із рибкою.

Слідчий кивнув і щось записав.

Від Ларіонова вони вийшли близько полудня.

На вулиці було сіро й холодно. Мокре листя лежало на тротуарі слизьким шаром. Віктор ішов поруч із Мариною, не тримав її під руку — просто плече до плеча. І цього було досить.

Біля машини Марина зупинилася, дістала телефон і набрала номер.

Віктор не відразу зрозумів, кому вона дзвонить. Потім почув голос у слухавці й упізнав.

Ольга Романенко відповіла після другого гудка.

Марина сказала коротко:

— Олю, ми знайшли Дашу.

Голос її не зламався. Тільки став трохи тихішим.

Потім вона слухала, що говорила Ольга, і кивала, хоча та не могла цього бачити.

Віктор дивився на дружину й думав, що їхня донька двадцять років лежала в промерзлій землі за північним селищем, лише за кілька кілометрів від дому, де виросла.

Увесь цей час вона була поруч.

Тепер вони зможуть забрати її додому. Не в ту квартиру, з якої вона пішла 7 вересня, а в місце, де вона нарешті буде в спокої.

Де можна буде прийти, стояти мовчки — і це вже буде не порожнеча, а щось справжнє.

Марина закінчила розмову й сховала телефон.

— Оля приїде сьогодні ввечері, — сказала вона. — Хоче бути з нами.

Віктор кивнув…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Таємниці»

Усі історії рубрики