Життя без прикрасЧастина 12 з 20
Розмір
Тема
Шрифт
Остап слухав нерухомо. Усередині піднімалася холодна лють, але він не дозволяв їй вийти назовні.
— Лариса?
Надія заплющила очі.
— Я думала, з нею він не впорається. Вона була сильна, доросла, вміла казати «ні». Спершу він ніби підкорявся їй. А потім я відчула дивний присмак у її ранковому чаї. Гіркоту, зовсім слабку. Спитала кухаря, що він додає. Кухар відповів: чай для дружини господар готує сам.
Вона витерла щоку долонею.
— Лариса стала тихою. Розгубленою. Плакала без причини, забувала розмови, дивилася на свої руки так, ніби вони чужі. Лікарі казали — депресія. Владислав давав їй таблетки і ще щось. Одного разу я знайшла в смітті флакон без етикетки. Прозора рідина. Хотіла сховати, але він побачив, що я риюся у відрі. Нічого не сказав. Лише подивився. А наступного дня Лариса померла.
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.