За два дні Оксана принесла нові відомості. Вони пов’язали дві трагедії значно щільніше, ніж раніше. Вона знайшла підрядника, який обслуговував вентиляцію й паливні магістралі на судні перед випробуваннями. Його звали Павло Шульга. Та сама невелика фірма за місяць до вибуху перевіряла газове обладнання в майстерні Кравченків.
— Формально це могло бути збігом, — сказала Оксана. — Але фірма зареєстрована за адресою, що належить структурі, пов’язаній із Гайдуком. І замовлення вона отримувала переважно на об’єктах, які цікавили групу інвесторів.
Марта не відразу змогла вдихнути.
— Одна й та сама людина торкалася обладнання там і там.
— Так. Я знайшла Шульгу. Він виїхав в інший регіон і змінив роботу. Не одразу, але погодився говорити за умови захисту. За його словами, кілька років тому до нього звернувся представницький чоловік, який діяв від імені інвестиційної структури, і запропонував велику оплату за «технічні зміни», що могли створити керовану несправність. Шульга стверджує, що думав про страхову махінацію, а не про вбивство. Опис замовника збігається з Гайдуком, але потрібне офіційне впізнання.
— Нам потрібен запис, — сказав Назар. — Або зізнання.
— Саме так. І в мене є варіант.
Оксана дістала останній документ.
— Богдан і Гайдук домагаються передачі управління. Якщо Назар Петрович через свого юриста дасть зрозуміти, що готовий розглянути угоду через погіршення самопочуття, вони постараються закріпити все швидко. Люди, впевнені в перемозі, часто говорять зайве, особливо якщо вважають співрозмовника слабким.
План вибудовувався кілька днів. Через довіреного юриста Назар повідомив, що готовий обговорити тимчасову угоду, але хоче особистої зустрічі, щоб вирішити питання без суду. Реакція надійшла наступного дня: Гайдук зателефонував Марті, і його голос звучав майже радісно.
— Марточко, як добре, що Назар Петрович вирішив вчинити розумно. У п’ятницю ми з Богданом заїдемо, привеземо документи. І знаєш, я привезу йому м’який трав’яний збір від знайомого лікаря. Перед серйозними рішеннями людина хвилюється, а йому не можна перевантажуватися. Ти ж приготуєш чай, як завжди?
Марта відчула, як холод повзе по спині.
— Звісно, Романе Мироновичу.
Коли вона переказала розмову Назарові, він не здивувався.
— Вони збираються щось підмішати. Можливо, щоб я став млявим під час підписання. Можливо, гірше.
— А якщо це не просто заспокійливе?
— Тому Оксана підготує лабораторний аналіз. І тому в домі будуть люди, про яких вони не дізнаються.
Марта кивнула. Страху було багато, але безпорадності більше не було. Усередині неї за останні дні виросла холодна, ясна рішучість. Її лякала не лише зустріч, не лише можливий яд, не лише необхідність дивитися Гайдуку в очі й усміхатися. Страшнішим було інше: зірватися надто рано, виказати себе, дати їм піти від відповіді через одне необережне слово. Вона вперше зрозуміла, що витримка буває не слабкістю, а зброєю. Якщо ці люди забрали в неї батьків і тепер ішли по нову жертву, вона не мала права відступити…
