Софія все доросле життя вірила, що материн маєток стане місцем, куди не проникне батькова воля. Лідія залишила дім безпосередньо доньці, навмисно відокремивши його від володінь чоловіка. У найтяжчі ночі Софія уявляла кімнати, де засуви повертаються зсередини, а не ззовні. Уже за кілька днів після весілля з’ясувалося, що відстань не означає свободи.
Першим недобре помітив Богдан. Деякі слуги виконували розпорядження, яких не давала нова господиня, і надто докладно цікавилися її листами та самопочуттям. У службовому коридорі ночами без жодної потреби горіла самотня лампа, посилюючи його підозри. Мирон уже знав про зниклий ключ і не збирався терпляче чекати.
На четвертий день без запрошення з’явився доктор Кирило Дорошенко. Він запевняв, що стурбований нервами герцогині й зобов’язаний оглянути її після хвилювань, пов’язаних із весіллям. Богдан зустрів лікаря біля входу і не дозволив пройти далі.
— Моїй дружині не потрібна турбота людини, обраної її батьком, — холодно сказав він. — Якщо Софія захоче медичної допомоги, ми звернемося до незалежного фахівця.
Дорошенко спробував послатися на багаторічне спостереження й особливі обставини, але Богдан звелів подати йому екіпаж. Софія стояла на верхній сходинці сходів і мовчки дивилася, як чоловік захищає межу, яку вона раніше втримувала сама. Незвичне тепло від цього простого вчинку лякало її не менше, ніж тішило.
Поступово в домі запанував обережний мир. Він виник не з романтичних обіцянок, а з повсякденної потреби, однак спільне життя саме створювало близькість. Подружжя почало снідати разом. Спершу між ними лежало більше мовчання, ніж слів, потім розмови стали довшими, а паузи перестали здаватися небезпечними.
Богдан швидко виявив, що Софія розуміється на господарстві краще за багатьох управителів. У перший тиждень вона знайшла помилку в книгах, через яку орендарі кілька років переплачували, уважно розібрала їхні прохання і запропонувала виправлення, що не розоряли маєток. Поруч із її точними розрахунками власна освіта Богдана здавалася поверховою.
— Вас явно готували керувати великими володіннями, — зауважив він якось, спостерігаючи, як вона впевненою рукою виправляє стовпчик цифр.
— Мене готували приносити користь батькові, — не підводячи очей, відповіла Софія. — Решти я вчилася сама в години, коли він гадав, що я відпочиваю або надто нездорова для серйозних занять.
Богдан мав намір зберігати чемну дистанцію, але дедалі частіше ловив себе на захопленні. Воно не було спробою великодушно не помічати її зовнішності. Його вражали ясність її розуму, терпіння до чужих потреб і внутрішня сталь, прихована під обережністю. Софія ніколи не просила похвали і майже болісно реагувала, якщо допомога перетворювалася на прилюдне рятування.
Якось він помітив, що дружина уникає позолоченого крісла у вітальні. Воно мало крихкий вигляд, і Софія боялася, що зламає його своєю вагою, хоч і не сказала про це ані слова. За кілька днів біля каміна з’явилося інше крісло — міцне, зручне, з м’якою оббивкою. Богдан не пояснював заміни і не змушував її дякувати. Просто зробив так, щоб у власному домі вона могла сісти там, де їй хотілося.
З кравчинею вийшло гірше. Модистка, яка приїхала з великого міста, знімала мірки й обговорювала постать герцогині так, ніби самої Софії поруч не існувало. Жінка пропонувала важкі тканини, високі коміри й складні драпірування, здатні приховати форми господині. Богдан, почувши це, звелів їй піти.
Софія розсердилася не на кравчиню, а на чоловіка.
— Я не просила вас вирішувати за мене. Навіть захист стає різновидом влади, якщо мене не питають.
Він міг би пояснити, що хотів уберегти її від приниження, але зупинився.
— Ви маєте рацію. Я вчинив так само, як люди, яких засуджую, лише прикрив це добрим наміром. Пробачте.
Вибачення прозвучало без виправдань, і Софія його прийняла. Іншу швачку вона обрала сама — Оксану Коваль, сестру своєї покоївки. Оксана шила для того тіла, яким Софія справді володіла, не намагаючись перетворити тканину на маскування. У нових сукнях лишалося досить свободи для руху, і вперше одяг не навіював господині, що її головний обов’язок — займати якомога менше місця.
Такі дрібниці день у день змінювали повітря в маєтку. Однак Софія ще не знала, як швидко крихкий спокій зазнає випробування…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
