Життя без прикрасТа звичного бажання сховатися Тетяна в собі не знаходила. Натомість з’явилася незвична рішучість. Вона багато працювала, сумлінно виконувала обов’язки — соромитися тут було нічого. Дозволяти господареві визначати ще й її власну ціну їй більше не хотілося.
Зітхнувши, вона сіла біля вікна. За шибкою горіли міські вогні. Можливо, настав час показати Вікторові, що непомітність, до якої він звик, — це ще не вся Тетяна.
Наступного дня вона взялася до звичних справ із рішучістю, яка не позбавила її тривоги. Ранок минув за відтиранням сходинок; кожна залишалася бездоганно чистою. Колеги, проходячи повз, усміхалися їй або кивали, не підозрюючи, яка буря вирує в неї всередині. З пам’яті не йшли ні уїдливе запрошення, ні самовдоволене обличчя господаря.
Варто було уявити себе в простому одязі серед міської еліти, як у неї зводило живіт. Вона майже чула сміх, яким зустріли б її появу. І все-таки відмовитися від думки про прийом не могла. Тетяна завжди пишалася своєю стійкістю; пихатість Бондаря знала давно, але цього разу він зачепив її за живе. Запрошення стало викликом, який не вдавалося залишити без відповіді.
Під час короткої перерви вона заговорила з Мариною. Та прибирала в особняку майже стільки ж років і залишалася доброю, надійною подругою у світі, який часто здавався Тетяні байдужим.
— Знаєш, Віктор Петрович покликав мене на бал, — сказала Тетяна впівголоса, озирнувшись. — Хоча «покликав» — це гучно сказано.
— Тебе? — Марина недовірливо підняла брову. — Що означає — гучно сказано?
— Як на мене, йому хочеться з мене посміятися. — Таня зітхнула й похитала головою. — Виставити перед друзями так, щоб я мала жалюгідний вигляд. Або вигадати щось іще принизливіше.
Марина поглянула на неї м’якше, з розумінням.
— Він же нікого не поважає. Але, Таню, може, варто скористатися цим запрошенням? Дати йому відсіч. Нехай побачить: не йому вирішувати, чого ти варта.
Тетяна поверталася до цих слів. Вчинити так було сміливо, мабуть, навіть нерозумно, проте підтримка Марини допомогла їй зважитися. Вона прийде. Тільки не прийматиме умов, на яких Віктор Петрович задумав цей вечір для неї.
Удома Тетяна погортала телефонні контакти й зупинилася на імені, про яке давно не згадувала: Максим Коваленко. Вони виросли разом, підтримували одне одного в найтяжчі часи. Подолавши труднощі минулого, Максим став шанованим підприємцем; відтоді вона не бачила його багато років. Якщо хтось і міг зрозуміти її зараз, то саме він.
Вона натиснула кнопку виклику, не даючи собі передумати. Кілька гудків — і знайомий голос, у якому змішалися радість і здивування:
— Невже це ти?
— Я, — відповіла Тетяна, уже відчуваючи полегшення. — Ми так давно не бачилися… Але я сподівалася, що ти зможеш допомогти.
— Звісно. Скажи, що потрібно.
Пояснення здавалося їй безглуздим, і спершу вона завагалася. Потім глибоко вдихнула й розповіла про Віктора Бондаря: про глузливе запрошення, про пережите приниження. Наприкінці розповіді вона вже не сумнівалася, що Максим відмовлятиме її. Скаже, що задум поганий і з’являтися на такому прийомі не варто.
Натомість у слухавці пролунав тихий сміх.
— Таню, ти завжди недооцінювала власну хоробрість. Якщо зберешся йти, я піду з тобою. Нехай іще пошкодує, що вирішив тебе принизити.
Вона не очікувала такої пропозиції. Від полегшення їй стало легше говорити; здавалося, Максим тільки й чекав нагоди підтримати її. Вони домовилися зустрітися наступного дня й зайнятися підготовкою. Закінчивши розмову, Тетяна вперше відчула впевненість у тому, що її рішення можна здійснити.
Наступного дня Максим приїхав на розкішній машині. Вдягнений він був просто, але, вийшовши з автомобіля, тримався так, ніби самою своєю присутністю міг заповнити будь-яке приміщення. У його спокійній силі відчувалося все, що довелося подолати заради нинішнього життя. Тетяна зустрічала його з вдячністю та хвилюванням; поруч із ним уже було трохи простіше повірити в себе.
— Максиме, навіть не знаю, чим тобі віддячити.
— А друзі для чого? — Він усміхнувся, відмахуючись від подяки. — Давай краще займемося твоїм виходом.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.