Життя без прикрас— Ти ж прийшла не просто так, — тихо сказав Богдан і поклав долоню їй на плече.
Цього дотику виявилося досить. Лідія Степанівна затулила рота рукою, але ридання все одно вирвалося назовні. По щоках покотилися важкі сльози.
— У Мар’яни біда… Справжня біда.
Подружжя перезирнулося. Пів року тому молодша сестра Богдана, Мар’яна, відкрила кондитерську, розраховану на поціновувачів дорогих закордонних десертів. Оксана ще тоді попереджала чоловіка, що для невеликого міста цей задум надто ризикований.
— Що з нею? — Богдан подався вперед.
— Кондитерська збанкрутувала. Усе втрачено, а кредити й борги постачальникам лишилися. Майже два мільйони.
Останні слова Лідія Степанівна вимовила пошепки. Величезна сума ніби зависла над столом, і навіть Оксана, яка чекала поганих новин, на мить розгубилася…
— Цього й слід було чекати, — вихопилося в Оксани. — Вибачте, але хто тут постійно купуватиме тістечка по п’ятсот за штуку? Більшість і звичайну випічку в мережевому магазині бере лише до свята.
— Оксано, зараз не час, — різко спинив її чоловік.
— Вона має рацію, — без образи відгукнулася свекруха, промокаючи обличчя серветкою. — Я й сама боялася. Але Мар’янка запевняла, що все прорахувала і надсилатиме замовлення до великого сусіднього міста. А тепер їй телефонують стягувачі, залякують. Вона вже другий тиждень майже не спить. Я дивлюся на неї й боюся, аби з таким станом до лікарні не потрапила.
Говорячи про доньку, Лідія Степанівна квапливо м’яла мокру серветку. Було видно, що думка про її стан лякає жінку більше, ніж сам борг.
Богдан насупився.
— Мамо, у нас немає змоги покрити такий борг. Ми ще виплачуємо іпотеку.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.