Наталя дивилася на виписку.
Квартира Ірини виявилася не раптовим жестом щедрості. Павло готував цю купівлю заздалегідь, місяцями приховуючи від дружини гроші, які вважав своїми ще до того, як вивів їх із родини. Наприкінці квітня Наталя отримала повістку на засідання щодо поділу майна.
Павло вже поводився так, ніби переміг. Він надіслав коротке повідомлення:
«Квартира навпіл. Усе інше можеш залишити собі».
Наталя показала його Ларисі Бондаренко.
— Він упевнений, що гроші, віддані матері, ніхто враховувати не стане, — сказала адвокатка. — Нехай поки так думає.
Банківські виписки підтверджували рух коштів, але треба було пов’язати їх із самою купівлею. Суд уже витребував частину матеріалів щодо угоди.
Крім того, Лариса запросила відомості про доходи Павла за кілька років. За два дні надійшла відповідь від роботодавця. Михайло Васильович Гончар підтвердив: річні премії в компанії не скасовувалися. Павло отримав 800 тисяч, а до того ще дві великі виплати. Усі нарахування пройшли офіційно.
Наталя перечитала довідку. Три роки поспіль чоловік розповідав різні версії: преміальний фонд урізали, потім виплати скасували.
А вона в ті місяці й далі переказувала йому частину зарплати.
— Значить, він приховував доходи заздалегідь? — запитала Наталя.
— Схоже на те. Але в суді говоритимемо лише про доведене, — відповіла Лариса.
На засідання Павло прийшов упевнений у перемозі. Коли зайшла мова про походження 5 мільйонів 400 тисяч, його представник заявив, що значну частину суми становили особисті доходи довірителя.
Лариса попросила уточнити, на якій підставі заробітна плата й премії, отримані в шлюбі, оголошені особистими коштами. Павло втрутився.
— Я утримував родину. Дружина заробляла в рази менше.
Наталя повернула голову. Сімнадцять років їхнього життя він звів до однієї фрази.
Лариса підняла виписки.
— У матеріалах є регулярні перекази Наталі Степанівни на рахунок чоловіка. Також є відомості про її офіційний дохід. Зараз установлюється склад спільного майна й обставини розпорядження ним.
Після засідання Павло наздогнав дружину в коридорі.
— Тобі приємно виставляти мене злодієм?
— Я жодного разу тебе так не назвала.
— Ви з цією Бондаренко робите саме це.
— Тоді поясни суду, чому переказував гроші матері потай.
— Бо з тобою неможливо було домовитися.
— Ти навіть не спробував.
— Я знав відповідь.
— Саме так.
Наталя пішла. За тиждень Лариса зателефонувала з новою інформацією. Знайшовся рієлтор Роман Андрійович Ткачук, який супроводжував купівлю.
У його матеріалах збереглося листування з клієнтом. Клієнтом була не Галина Іванівна. Квартиру шукав Павло.
Він надсилав Ткачуку вимоги: дві кімнати, новий будинок, школа поблизу, готовий ремонт. Кілька варіантів відкинув особисто.
В одному повідомленні написав: «Сестрі далеко возити дитину. Цей район не підходить».
Наталя затримала погляд на словах.
— Він вибирав квартиру спеціально для Ірини.
— Так. Покупчинею стала мати, але переговори вів Павло.
— Сестра брала участь?
— Із листування видно, що вона їздила щонайменше на один перегляд. Ірина не отримала раптовий подарунок після угоди. Вона заздалегідь знала, що брат шукає їй житло…
