Після обіду прийшло повідомлення від Ірини:
«Наталю, квартира мамина. Ти на неї жодних прав не маєш. Не треба через свою жадібність втягувати Дениска».
Наталя відповіла лише раз:
«До Дениса в мене претензій немає. Він дитина. Я з’ясовую стосунки з Павлом і грошима нашої родини».
Ірина відразу написала:
«Якими вашими? Брат усе життя гарував більше за тебе».
Продовжувати листування Наталя не стала. У понеділок вона приїхала до Лариси Бондаренко.
Адвокатка прочитала повідомлення й попросила докладно переказати розмову з чоловіком.
— Він визнав, що закрив вклад?
— Так.
— Сказав, що гроші пішли на квартиру?
— Так. Але запису розмови немає.
— Не страшно. Нам потрібні насамперед документи. Не намагайтеся тепер добувати докази сумнівними способами.
Телефон Наталі завібрував. Павло писав:
«Ти зовсім з глузду з’їхала з цим адвокатом. Я свої гроші матері переказав і маю право допомагати рідним. Ти знала, що я завжди підтримував Іру».
Наталя показала екран.
Лариса прочитала повідомлення.
— Не сперечайтеся. Запитайте, чому він приховав купівлю квартири.
Наталя надрукувала: «Чому ти нічого не сказав про квартиру, якщо вважав свій вчинок нормальним?»
Відповідь прийшла за кілька хвилин:
«Бо знав, що ти будеш проти й почнеш питати про Соніні гроші. Тому спочатку все оформив, а потім збирався сказати».
Лариса посунула телефон назад.
— Збережіть.
Слідом з’явився ще один рядок:
«І квартира оформлена на маму. Ти до неї стосунку не маєш».
Наталя зробила знімки екрана й надіслала копії на електронну пошту.
— Що тепер?
— Якщо рішення про розлучення остаточне, готуємо заяву. Щодо поділу майна проситимемо суд встановити рух коштів. Потрібні банківські відомості самостійно ви отримати не зможете.
— Рішення остаточне.
— Тоді починаємо.
За кілька днів Павло дізнався про подану заяву. Увечері він приїхав без попередження. Соня займалася з репетитором.
— Ти серйозно?
— Так.
— Забери заяву.
— Ні.
— Добре. Розлучайся. Але нашу квартиру ділимо навпіл.
Наталя спокійно відповіла:
— Ділити будемо все майно.
— До маминої квартири ти не доторкнешся.
— Я й не збираюся її відбирати.
Павло явно чекав іншого.
— Тоді чого хочеш?
— Щоб під час поділу врахували гроші, якими ти вже розпорядився.
— Я заробив більшу частину.
— Це оцінюватиметься за законом, а не за твоїм бажанням.
Він підійшов ближче.
— Ти вирішила залишити мене без житла?
— Ти сам вибрав, куди відправити мільйони.
— Наша квартира оформлена на двох.
— Тому питання вирішиться в законному порядку.
Павло зло примружився.
— Думаєш, адвокатка тебе озолотить?
— Мені не потрібне багатство. Я не дозволю тобі вдруге отримати половину того, що ти вже одного разу забрав.
Він пішов, сильно грюкнувши вхідними дверима. Пізніше Лариса попередила Наталю, що спір швидко не закінчиться. Потрібні будуть банківські відомості, документи угоди й підтвердження походження коштів.
— Наше завдання — вибудувати ланцюжок від сімейного вкладу до купівлі квартири.
За кілька годин Павло надіслав повідомлення:
«Раз уже вирішила воювати, знай: премії й більша частина вкладу були мої. У суді це доведу».
Наталя згадала слова Тетяни про премії, яких чоловік нібито не отримував. Вона переслала повідомлення адвокатці.
Відповідь прийшла невдовзі:
«Збережіть. Якщо виплати нараховані під час шлюбу, ця фраза радше допомагає вам».
Наступні тижні тягнулися болісно довго. Павло жив у матері. Із Сонею спілкувався короткими повідомленнями, але донька відповідала рідко.
Наталя не обговорювала з нею всі подробиці справи й щоразу переводила розмову на іспити. Потім Лариса зателефонувала серед робочого дня.
— Отримано перші банківські відомості. Приїжджайте ввечері.
На столі в адвокатки лежали виписки.
— Дивіться, — сказала вона. — У лютому вклад закрито. За кілька днів велика сума надходить на поточний рахунок Павла. Потім гроші кількома переказами йдуть Галині Іванівні.
Наталя нахилилася.
— 2 мільйони. Ще 2. Потім 1 мільйон 300 тисяч.
Лариса перегорнула сторінку.
— За 12 днів із рахунку вашої свекрухи оплачено квартиру.
— 5 мільйонів 400 тисяч?
— Так.
Усі дати збігалися. Від сімейного вкладу до купівлі квартири тепер тягнувся документальний ланцюжок. Але адвокатка дістала ще один аркуш.
— Є дещо цікавіше.
У виписці Павла значилося надходження від роботодавця. Призначення платежу — річна премія.
Сума — 800 тисяч. Наталя кілька секунд не могла зрозуміти, чому дата здається знайомою. Потім згадала.
Саме того місяця Павло прийшов додому й повідомив, що керівництво скасувало преміювання. Вона тоді пошкодувала його й сказала, що нічого страшного, проживуть на звичайні зарплати.
— Він збрехав і про це, — тихо промовила Наталя.
Лариса вказала на наступний рядок.
— Більша частина премії за кілька днів теж пішла Галині Іванівні…
