Дівчина кивнула й пішла до своєї кімнати. Двері зачинилися. Наталя повернулася до чоловіка.
— Збирай речі.
— Що?
— Я подаю на розлучення.
Він коротко розсміявся.
— Через квартиру?
— Через тебе.
— Сімнадцять років шлюбу перекреслиш через гроші?
— Ти досі не зрозумів, що зробив.
— Я допоміг рідній сестрі. Мама просила. Я не міг відмовити.
— А нам зміг.
Павло відштовхнув стілець.
— Перебісишся?
— Ні.
— І куди я зараз піду?
— До тих, чиї інтереси для тебе виявилися важливішими за наші.
У спальні грюкнули дверцята шафи. За 40 хвилин Павло вийшов із дорожньою сумкою.
— Поживу в матері. Заспокоїшся — поговоримо нормально.
— Наступна серйозна розмова буде через адвоката.
Він зупинився.
— Уже й адвокат є?
Наталя промовчала. Його обличчям майнула розгубленість.
— Ти давно це готувала?
— Відтоді, як зрозуміла, що чоловік веде від мене таємне фінансове життя.
Павло пішов. Наталя зачекала кілька хвилин і постукала до Соні.
Донька сиділа за письмовим столом. Відкритий збірник завдань лежав перед нею неторканий.
— Можна?
Соня знизала плечима.
— Послухай мене. Твій вступ ніхто не скасовував.
— Грошей немає.
— Будемо вирішувати. Є бюджетні місця, розстрочка, інші законні варіанти. Якщо буде потрібно, я знайду вихід.
— Не хочу, щоб ти брала кредит через мене.
— Зараз рано вирішувати це питання. Спочатку складеш іспити.
Дівчина витерла щоку.
— Він справді вважає, що мені досить вдало вийти заміж?
Наталя не стала виправдовувати Павла.
— Твоє життя не залежатиме від чужого гаманця. Роби все, що можеш.
— Я постараюся пройти на бюджет.
— Оце зараз головне.
Уранці зателефонувала Галина Іванівна.
— Ти зовсім глузд утратила? Павло вночі приїхав із сумкою.
— Нехай поживе у вас.
— Чому ти його вигнала? Через Іру?
— Ваш син забрав сімейні заощадження без моєї згоди.
— Він їх заробив.
— Я теж працювала.
— Павло отримував більше.
— Це не робить спільні гроші тільки його.
Свекруха підвищила голос.
— Ірі допомогти нікому. Вона сама з дитиною.
— А Соні батько вже допоміг?
— Не приплітай онуку.
— Квартиру Ірині купили в тому числі на гроші, які ми відкладали на її вступ.
— Соня доросла. Не вступить безкоштовно — можна й у коледж.
Наталя заплющила очі.
Фраза майже повторювала слова Павла. Тепер зрозуміло, звідки в нього ця ідея. Вона закінчила розмову…
