Мене звати Оксана, мені тридцять два роки. Уже понад п’ять років я жила в домі родини чоловіка, намагаючись не порушувати...

Сухий тріск зламаного суглоба в тісному кінці спального вагона пролунав так різко, ніби під стелею луснула товста дошка. Ще мить...

— Ти справді думала, що в нашому домі ніхто не рахує золото? — Сергій Савчук так різко витрусив сумку Ольги...

— Закрийте рота й вийдіть звідси. Негайно. Голос Марини Гончар продзвенів так різко, що музика в банкетній залі наче захлинулася....

Оксана й Назар познайомилися в майстерні, де він, іще студент, підробляв після занять. Він лагодив комп’ютери, міняв деталі, рятував чужі...