Віктор ледь помітно напружився, але швидко всміхнувся.
— Випадкові стосунки. Нічого, що варте згадки. Ти перша жінка, яку я справді кохаю.
Аліна прикусила губу, щоб не вимовити ім’я Єви.
— Я теж тебе кохаю, — сказала вона замість цього.
Віктор поцілував її пальці.
Решту днів вона витримала на самій силі волі. Уночі приходили повідомлення від Рудіна: знайшов ще свідка, підняв технічні документи, перевірив старі записи, уточнив дані щодо рахунків і телефону. З кожним повідомленням картина ставала дедалі яснішою — і дедалі страшнішою.
Коли настав день від’їзду, Аліна не відчула полегшення. Повернення означало, що тепер треба буде не просто вдавати. Тепер треба було діяти.
У літаку Віктор гортав журнал, показував їй фотографії з поїздки, казав, що вони обов’язково повернуться туди ще раз. Аліна майже не чула. Вона думала про те, що за кілька годин її життя знову перевернеться.
Після посадки вона сказала:
— Вікторе, мені треба заїхати в офіс. Терміново.
Він насупився.
— Зараз? Ми щойно прилетіли.
— Партнери чекають на підпис. Я швидко. Ти їдь додому, почни розбирати речі.
Він дивився на неї кілька секунд надто уважно.
— Гаразд. Тільки не зникай.
Вони розійшлися біля виходу. Віктор сів у машину. Аліна дочекалася, поки він поїде, і набрала Рудіна.
— Я повернулася.
— Адресу надіслав. Зустрінемося там.
За сорок хвилин вона сиділа навпроти Ігоря Рудіна в невеликій кав’ярні. Він виявився високим чоловіком із короткою стрижкою, спокійним обличчям і поглядом людини, яка звикла помічати деталі раніше за інших. Перед ним лежала щільна папка.
— Тут усе, що вдалося зібрати, — сказав він. — Старі плани будинку, заява про консервацію підвалу, пояснення сусідів, дані щодо рахунків, відомості про телефон, документи про продаж. Цього достатньо, щоб ініціювати офіційну перевірку.
Аліна відкрила папку. Папери були розкладені акуратно, пронумеровані, забезпечені поясненнями. Фотографії будинку. Копії архівних записів. Показання людей, які п’ятнадцять років мовчали, бо не знали, що саме бачили.
— Завтра вранці йдемо до слідчого, — вів далі Рудін. — Я домовився про зустріч із Сергієм Климовим. Він займається тяжкими справами. Якщо хтось і розбиратиметься всерйоз, то він.
— Що сказати Вікторові?
— Робочі справи. Юристи. Підписання. Що завгодно, що звучить звично для вашого життя. Головне — не змінюйте поведінку різко.
Пізно ввечері Аліна повернулася додому. Віктор зустрів її невдоволеним поглядом.
— Де ти була? Я дзвонив.
— Пробач. Переговори затягнулися, телефон був без звуку.
Він підійшов ближче, вдивляючись у її обличчя.
— Ти якась інша. Що сталося?
— Втомилася. День був довгий.
Аліна відвернулася, щоб не дивитися йому в очі. Віктор обійняв її ззаду. Вона ледь стрималася, щоб не здригнутися.
— Я приготував вечерю, — сказав він м’якше. — Переодягайся.
Вона кивнула й пішла до спальні.
Зачинивши двері, Аліна сіла на край ліжка й кілька разів глибоко вдихнула. Завтра почнеться те, що вже не можна буде повернути назад.
Заснула вона лише під ранок.
Віктор пішов рано, сказавши, що в нього зустріч. Аліна дочекалася, поки за ним зачиняться двері, швидко зібралася й викликала машину.
Рудін чекав біля будівлі слідчого відділу.
— Готові? — запитав він.
— Ні, — чесно сказала Аліна. — Але я все одно піду.
Вони пройшли всередину, піднялися на третій поверх. Рудін постукав у кабінет.
— Заходьте, — долинуло з-за дверей.
Слідчий Сергій Климов був чоловіком років п’ятдесяти, сухорлявим, зібраним, із сивими скронями й уважними очима. Він подивився спершу на Рудіна, потім на Аліну.
— Це та історія?
— Так. Аліна Аркадіївна Соколова. Її заява і матеріали.
— Сідайте. Починайте від самого початку.
Аліна розповіла про дзвінок із реєстраційного відділу, про прихований шлюб, про Єву Мельникову, яка стала Горіною й зникла з усіх записів. Вона говорила нерівно, іноді збивалася, поверталася до дат, уточнювала деталі. Климов майже не перебивав. Лише ставив короткі запитання, коли треба було прояснити факти.
Рудін поклав папку на стіл.
— Тут документи щодо будинку, старі технічні плани, показання сусідів, банківські й телефонні відомості, дані про продаж. Загальна картина виглядає вкрай тривожно.
Климов довго читав. Гортав повільно, робив позначки, повертався до окремих сторінок. Аліна сиділа навпроти й відчувала, як час тягнеться в’язко й болісно.
Нарешті він відклав папку.
— Підстави для перевірки є. Зникнення дружини, відсутність звернення про розшук, роботи в підвалі після сварки, подальший продаж будинку за зниженою ціною — усе це потребує офіційного розслідування.
— Ви відкриєте справу?
