Життя без прикрасПрофесійна звичка повернула її до дії. Олеся голосно покликала працівницю приймального відділення й наказала негайно викликати чергового лікаря. Голос її здригнувся лише спочатку, але потім став чітким і впевненим. Вона попередила, що знайдене немовля перебуває у тяжкому стані.
Жінка швидко розтерла долоні, намагаючись зігріти їх, і обережно торкнулася дитини. Вона почала впливати на її груди й ступні, намагаючись дістати хоч якусь реакцію. Кожен рух був дбайливим і точним. Олеся стежила за диханням малюка, водночас намагаючись не втратити слабкий пульс.
Відповіді не було. Дитина залишалася нерухомою, і лише ледь помітне серцебиття давало надію. Кілька секунд тягнулися болісно довго. Жінки, які ще недавно намагалися прогнати собаку, тепер мовчки стояли поруч, не зводячи очей із розгорнутої ковдри.
Нарешті до кімнати зайшов черговий лікар. Він одразу опустився біля дитини, перевірив пульс і прислухався до слабкого дихання. Олеся відсунулася, звільняючи йому місце.
Після швидкого огляду лікар підняв немовля разом із ковдрою й поспішив до реанімаційної зали. Олеся провела його поглядом, ніби боялася відвернутися раніше, ніж дитина опиниться в безпеці. Лише коли двері зачинилися, вона повільно видихнула.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.