Коли прийшла візажистка, вона застала Олесю спокійною, майже прозорою від внутрішньої зібраності. Молода дівчина розкладала пензлі й баночки, поглядала на наречену в дзеркало й усміхалася.
— Зазвичай у цей день усі плачуть, сміються, нервують. А ви ніби на нараду збираєтеся.
— Майже так, — відповіла Олеся.
Кожен штрих макіяжу здавався їй не прикрасою, а частиною броні. Туш, тон, помада, гладка зачіска — усе збирало її обличчя в маску спокійної жінки, яку вже не можна заскочити зненацька. Вона подумки повторювала свою майбутню промову, добираючи інтонацію. Жодних криків. Жодних сліз. Лише ввічливість, за якою буде чутно холодний метал.
Весільну сукню привезли ближче до полудня. Розкішна, дизайнерська, надто дорога для розумної покупки й надто красива, щоб не запам’ятатися. Колись Назар шепотів, що в ній вона буде королевою. Тепер сукня здавалася костюмом для ролі, яку вона дограє до кінця й одразу зніме.
Шовк холодив шкіру. Корсет затягнули так, що стало важко вдихнути на повні груди. Олеся дивилася на себе в дзеркало й думала, що останні місяці прожила саме так — красиво зовні й майже без повітря всередині.
Назар увійшов уже в костюмі, зупинився на порозі.
— Лесю… Ти неймовірна.
Він потягнувся поцілувати її, але вона трохи відступила.
— Не треба. Помаду зіпсуєш.
У його очах майнуло здивування, однак він швидко сховав його за усмішкою. У машині до реєстраційної служби він намагався жартувати, торкався її руки, розповідав, як хвилюється. Олеся відповідала коротко й дивилася на мокрі вулиці за вікном. Він відчував, що вона віддаляється, але не знаходив цьому пояснення і, здається, вирішив списати все на нерви.
Біля входу на них уже чекали гості. З одного боку — її друзі, колеги, люди, звиклі тримати спину рівно. З іншого — галаслива рідня Назара, вбрана в найкраще, що знайшлося в шафах, і ведена Галиною Марківною, яка командувала ними як маленьким військом. Вона побачила Олесю й усміхнулася переможно, ніби свято вже належало їй. Олеся витримала цей погляд і теж усміхнулася — спокійно, майже лагідно. Їй більше не треба було попереджати бурю. Вона сама ставала її центром…
