Життя без прикрасВийшовши зі спальні, вона зачинила двері й пройшла до кабінету. За робочим столом, серед папок, договорів і зразків поліграфії, їй стало легше дихати. Тут усе підпорядковувалося логіці: проблема, рішення, план, контроль. Вона відкрила ноутбук і зателефонувала Ірині.
— Мені потрібна твоя допомога. Терміново.
— Що сталося? — голос подруги відразу став зібраним. — Клієнти знову?
— Гірше. Слухай і не перебивай.
Олеся коротко переказала дзвінок Галини Марківни, розмову з Назаром, своє ранкове прозріння. Вона говорила без сліз, майже без інтонації, і саме це налякало Ірину найбільше.
— Я скасовую цей шлюб, — сказала Олеся. — Але не тихо. Я хочу, щоб вони побачили себе збоку.
У слухавці на секунду повисла тиша.
— Ти впевнена? — обережно спитала Ірина.
— Так упевнена, як ніколи.
— Тоді кажи, що задумала.
План народився не з помсти, хоча помста в ньому теж була. Він народився з бажання повернути собі голос. Олеся пояснювала швидко й сухо: треба відкрити спільний рахунок після реєстрації, покласти туди невелику суму, підготувати переконливе повідомлення про великий переказ до благодійного фонду, зробити так, щоб усе виглядало публічно й бездоганно. Ірина мовчала, а потім видихнула:
— Ти небезпечно зла. Але красиво зла. Я допоможу.
Вона пообіцяла зв’язатися зі знайомим у банку, уточнити процедуру відкриття рахунку, знайти застосунок, який сформує правдоподібне підтвердження переказу, і приїхати до ресторану в потрібний момент. Олеся мала триматися спокійно й не зірватися раніше часу.
— Тільки будь обережна, — сказала Ірина наостанок. — Такі люди, коли в них із рук виривають здобич, стають непередбачуваними.
— Я вже досить довго була обережною, — відповіла Олеся. — Тепер буду точною.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.