Церемонія минула швидко й сухо. Працівниця з втомленим обличчям говорила завчені слова про вірність, повагу й спільну дорогу. Олеся слухала й думала, що їхня дорога з Назаром закінчилася ще до початку, просто ніхто, крім неї, поки що про це не знає.
На запитання про згоду вона відповіла твердо. Їй потрібно було, щоб усе сталося саме так. Назар, почувши її «так», помітно розслабився. Стиснув її пальці, усміхнувся гостям, поцілував її в щоку так, ніби вже повернув собі колишню впевненість.
Після реєстрації вони поїхали до ресторану. Просторий зал у центрі великого міста сяяв склом, свічками й дорогою сервіровкою. Олеся сама вибирала кожну деталь: квіти, музику, меню, розсадку. Учора вона змінила план так, щоб найближчі їй люди сиділи окремо від Назара та його рідні. Не зі снобізму. З інстинкту самозбереження.
Родичі нареченого помітили зміни одразу й лишилися невдоволені. Дядько Мирон зажадав у офіціанта «нормальної випивки», тітка Раїса почала з підозрою розглядати маленькі закуски, ніби боялася, що їх на всіх не вистачить, Оленка голосно обговорювала ціну серветок. Галина Марківна вмостилася на чолі свого столу й оглядала зал із задоволенням господині, яка в’їхала до чужого дому й уже подумки переставила меблі.
Назар підійшов до Олесі, обійняв її за плечі.
— Ну що, дружино? — прошепотів він, пахнучи шампанським. — Тепер ти моя.
— Твоя, — повторила вона без виразу.
Почалися тости. Подруги Олесі говорили про довіру, підтримку, зрілість. Кілька колег побажали їм берегти одне одного й не перетворювати любов на змагання. Ірина підвелася ненадовго й сказала, що сім’я — це союз рівних, де ніхто не ховається за спину іншого. При цих словах Галина Марківна ледь помітно скривилася, а Назар відвів очі.
Потім говорив він. Довго, красиво, звично. Про те, як Олеся наповнила його життя змістом, як вона сильна, розумна, щедра. На останньому слові він подивився на матір, і та схвально кивнула. Олеся сиділа рівно, слухала й чекала. Навколо дзвеніли келихи, гості усміхалися, ведучий виголошував гладкі переходи, але для неї все це вже було декорацією. Вона знала: справжній тост ще попереду…
