Життя без прикрасВона картинно зітхнула, поправила шаль, глянула на сина жалісливим поглядом, а тоді перевела очі на Наталію Михайлівну. З кишені в’язаної кофти вона дістала складений учетверо аркуш паперу — шматок старої квитанції за газ. Галина Петрівна розгладила листок на стільниці й плавним рухом фокусника підсунула його до Наталії Михайлівни.
— Наталочко, — почала свекруха м’яким, майже улесливим голосом. — Ви молодець, що допомагаєте доньці в скрутну хвилину. Богданчик мій через ту змію на роботі постраждав. Відновлюється хлопчик. Але ось яка справа.
Вона зробила драматичну паузу, чекаючи, що всі затамують подих. Ніхто не затамував. Наталія Михайлівна з цікавістю розглядала листок, на якому кострубатим почерком були виведені якісь шістнадцять цифр.
— Богданчик же мені раніше щомісяця допомагав грошима, — вела далі Галина Петрівна, підібгавши губи. — То десять тисяч підкине, то п’ятнадцять. А я пенсіонерка, я звикла. У мене бюджет розпланований. І раз уже ви тепер бюджет молодих спонсоруєте, ось реквізити моєї картки. Чекаю переказу. Хоча б десяточку для початку, а там побачимо.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.