У «Медисфері» працювали інакше: менше загальних розмов, більше стандартизованих завдань і процедур, призначення яких Максим не розумів. Першого дня професор Савенко розмовляв з Іриною майже три години. Коли вона вийшла, обличчя лишалося зібраним, але втома проступила біля очей.
— Хороший лікар, — сказала вона. — Ставить незручні запитання. Спитав, чи траплялися в мене напади агресії до госпіталізації. Я відповіла, що ні. Він сказав: «Я вам вірю, але суд однаково перевірятиме». Це чесний підхід.
Увечері зателефонував Артем. Пошуки молодого санітара дали результат.
— Денис Марченко, двадцять чотири роки. Звільнився з «Нового горизонту» три тижні тому, зараз живе в матері в іншому місті. Я говорив із ним годину тому.
Максим увімкнув гучний зв’язок. Ірина підійшла ближче.
— Він наляканий, але дещо підтвердив, — продовжив адвокат. — Ірині систематично вводили сильний антипсихотичний препарат у дозах, які, за словами Дениса, явно перевищували лікувальні. Крім того, в ординаторській він бачив інструкцію: пацієнтка не повинна бути здатною вести зв’язну розмову в присутності сторонніх.
Дихання Ірини на мить збилося.
— Він згоден дати свідчення?
— Поки що вагається. Під час звільнення йому натякнули, що зайві розмови зіпсують подальшу роботу в медицині. Йому потрібні гарантії юридичного захисту. І фінансова допомога: хвора мати, роботи немає. Він не торгується, просто опинився в тяжкому становищі.
— Забезпеч захист і допомогу, — сказав Максим. — Домовляйся.
Після дзвінка Ірина підійшла до вікна й довго дивилася у внутрішній двір.
— «Не повинна вести зв’язну розмову», — повторила вона. — Це вигадав Олег. Або наказав лікареві. Я стільки років сиділа з ним за одним столом, розмовляла, сміялася. Досі не розумію, коли він перестав бути людиною. Може, ніколи нею й не був.
Максим не став вигадувати відповідь. Натомість повідомив, що надійшов висновок із другої клініки. Віктор Дорошенко не виявив в Ірини ні психозу, ні іншого розладу, який міг би виправдати примусове утримання. Вказав лише ознаки тривалого стресу, що повністю відповідали пережитому.
— Один готовий, — сказала Ірина.
— Перший теж. Наталія Левченко надіслала документ ще вчора. Чекаємо лише на місцевий.
— А аналіз крові?
— Буде за кілька днів. Щойно зберемо все, Артем подасть позов і водночас попросить суд тимчасово обмежити права Олега, щоб ви могли побачити Лізу.
— Суд може дозволити, а може відмовити.
— Може.
Ірина подивилася просто на нього.
— Ви ніколи не втішаєте обіцянками.
— Я не вмію втішати. Умію робити.
Вона прибрала з чола пасмо волосся.
— Це трапляється рідко.
Уночі Максим думав про Дениса, який опинився між страхом за матір і необхідністю сказати правду. Якщо Олег уже вирахував колишнього санітара, часу було менше, ніж здавалося. Максим написав Артемові, що свідка до суду треба поселити не вдома. Адвокат відповів: «Займаюся».
Після другого дня обстежень вони повернулися назад. Професор Савенко пообіцяв підготувати документ за три доби й виконав обіцянку день у день. Максим роздрукував висновок і вклав до спільної папки. Три незалежні клініки, три різні фахівці, три однакові висновки: психотичного розладу немає, підстав для примусової госпіталізації не існувало.
Разом із третім висновком надійшов аналіз крові: лабораторія виявила сліди галоперидолу, зазначеного у виписках попередньої клініки, однак встановити точне дозування через такий час уже було неможливо. Сам по собі результат не доводив перевищення дози, але підтверджував, що препарат Ірині справді вводили.
Наступного дня Артем запросив їх до офісу. У переговорній поруч з адвокатом сидів худий молодий чоловік у зім’ятому светрі. Під очима залягли тіні, погляд був опущений у стіл.
— Це Денис Марченко, — представив його Артем.
Ірина зупинилася біля дверей. Денис підвів голову, упізнав її, і на обличчі проступило болісне збентеження.
— Добрий день. Ви просили передати доньці, що живі. Я не зміг. Пробачте.
— Ви прийшли сюди, — спокійно відповіла Ірина. — Зараз це важливіше.
Артем відкрив ноутбук. Письмові свідчення вже були засвідчені. Залишалося почути їх цілком, і перші ж рядки підтверджували: те, що відбувалося в закритій клініці, не могло бути звичайною лікарською помилкою…👉Продовження, натисніть на кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
