Артем не збирався відмовлятися від справи, але говорив гранично серйозно. Він устиг з’ясувати, що один зі знайомих Олега пов’язаний із господарським судом того регіону, де була зареєстрована компанія. Це не означало неминучої поразки, однак адвокат збирався заявити про можливий конфлікт інтересів і домагатися передачі корпоративного спору до іншого суду.
— Тут подамо термінові вимоги щодо захисту Ірини й тимчасових заходів стосовно дитини, — пояснив адвокат. — Реєстрація за твоєю адресою підтвердить місце її фактичного проживання. Корпоративний спір подамо окремо за місцем реєстрації компанії й одночасно попросимо передати його через можливий конфлікт інтересів.
Максим розумів наслідки. Офіційний папір пов’яже його дім та ім’я з Іриною. Якщо Олег вирішить тиснути не лише через суд, приховати адресу вже не вийде.
— Оформлюй.
— І ще одне. Сьогоднішній дзвінок був адресований мені, але наступним можуть зателефонувати тобі. Тиск лише починається.
Вони домовилися поки не розповідати Ірині про погрозу. Їй потрібна була стійкість, а не новий привід щохвилини чекати лиха. Однак, коли Максим спустився на кухню, вона відразу відчула недомовленість.
— Що повідомив Артем?
— Термінові вимоги подамо до місцевого суду. Корпоративну частину оформимо окремо й заявимо про передачу справи. Завтра зареєструємо ваше фактичне проживання за моєю адресою.
— І все?
Максим попросив кави, і коротка пауза видала його краще за слова. Ірина не стала допитуватися. Розлила напій по чашках, сіла навпроти й за кілька хвилин заговорила про інше.
— Я не звикла залежати від чужої допомоги. Дев’ять років сама ухвалювала рішення й відповідала за наслідки. А тепер сиджу у вашому домі, поки інші люди рятують моє життя.
— Ви не просто сидите. Ви відновили хронологію, знайшли зміни в реєстрі й помітили те, що навіть Артем проґавив у нотаріальному журналі.
— Ви вмієте казати те, що людині необхідно почути.
— Я кажу лише те, що бачу.
У кутиках її губ уперше з’явилася слабка подоба усмішки.
Уранці вони вирушили до реєстраційної служби. Довелося чекати, заповнювати бланки й відповідати на запитання працівниці, яка надто довго розглядала Ірину. Та зберігала спокій і не повідомляла нічого зайвого. На виході Максим помітив чоловіка біля припаркованої навпроти машини. Незнайомець дивився в телефон, але, коли позашляховик Максима рушив, поїхав слідом.
Максим звернув у двори, об’їхав квартал і змінив напрямок. Машина зникла. Можливо, збіг. Можливо, спостерігач просто вмів вчасно відстати. Ірині він нічого не сказав, а ввечері написав Артемові: «Схоже, за нами стежать». Відповідь прийшла відразу: «Уже знаю. Прискорюємося».
Третю клініку Максим обирав особливо ретельно. Нею керувала незалежна міжнародна медична група, а ліцензія й методика обстежень визнавалися за межами одного регіону. Такий висновок міг виявитися сильнішим за два попередні разом. Щоб заплутати стеження, їхати вирішили нічним потягом, квитки оформили через помічника Максима.
Ірина майже всю дорогу спала біля вікна, трохи схиливши голову до плеча. Максим переглядав договори щодо нового тендера, але зосередитися не міг. У пам’яті звучала порада невідомого відійти вбік, поки це ще добровільний вибір. Олег розумів ціну відкритої погрози, а отже, наступний хід постарається зробити тоншим.
До північного міста вони приїхали вранці й зняли двокімнатну квартиру за десять хвилин ходьби від клініки. Господиня залишила ключ у кодовій скриньці, особистої зустрічі не знадобилося. Ірина оглянула кімнати, відчинила порожній холодильник і сказала, що сходить по продукти.
— Я схожу сам.
— Максиме, мене розшукують зовсім в іншому регіоні. Дозвольте хоча б на пів години побути звичайною людиною, яка може самостійно купити хліб.
Він дав їй гроші й не пішов слідом. За сорок хвилин Ірина повернулася із сиром, яйцями, хлібом і апельсинами. Зварила каву, почистила один апельсин і поставила перед Максимом тарілку з часточками.
— Дякую.
— Це я маю повторювати вам щодня.
Наступного ранку вони зайшли до клініки «Медисфера». Ірину чекали два дні інтерв’ю, тестів і апаратних досліджень, а вести обстеження мав професор Марк Юрійович Савенко — фахівець, від висновку якого протилежній стороні було б важко відмахнутися формальною відпискою…👉Продовження, натисніть на кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
