Share

Мільйонер поставився до дівчини з холодною байдужістю, а за кілька годин зрозумів, кого врятував

Вони виїхали ще до світанку. Максим заздалегідь попередив охорону селища: якщо хтось почне розпитувати про мешканців, жодних відомостей не видавати й посилатися на внутрішні правила. Черговий біля воріт Віктор працював тут давно й умів не ставити зайвих запитань.

Ірина прийшла до машини з аркушем, списаним з обох боків.

— Уночі згадала кілька подробиць. Запишу в дорозі, інакше знову загубляться.

Перші кілометри вона майже не підводила голови. Траса була порожня, лише зрідка назустріч проходили вантажівки й міжміські автобуси. Приблизно на середині шляху зателефонував Артем.

— Знайшов дещо щодо довіреності. Її засвідчував нотаріус Олексій Данилюк. За останні роки в нього було кілька дисциплінарних стягнень, одне — за неналежну перевірку особи. Я запросив журнал виїздів. Якщо в потрібну дату немає запису про зустріч з Іриною, матимемо серйозну підставу оскаржувати законність посвідчення.

— Коли дадуть відповідь?

— Офіційний строк чималий, але спробую пришвидшити через знайомих.

Максим переказав Ірині суть розмови. Вона відразу підвела голову.

— Спитайте, довіреність нібито оформлювали в конторі чи на виїзді.

— На виїзді, — відповів Артем після короткої перевірки. — Чому це важливо?

Ірина взяла в Максима телефон.

— У той період я жила в заміському будинку, не в міській квартирі. Отже, у журналі має бути зазначена адреса цього будинку. Якщо в журналі вказана інша адреса, це стане серйозною підставою засумніватися в законності оформлення довіреності.

— Гарна деталь, — визнав адвокат. — Ви напрочуд точно все пам’ятаєте.

— У мене було два місяці, щоб лежати й прокручувати події знову й знову.

Друга клініка називалася «Вектор здоров’я» й розташовувалася в тихому кварталі великого міста. Жодної величезної вивіски, лише невелика табличка біля входу. Головний лікар Віктор Павлович Дорошенко прийняв їх особисто. Сивий чоловік років п’ятдесяти п’яти говорив повільно, роблячи паузи не через сумніви, а тому, що звик ретельно зважувати формулювання.

— Я розумію юридичний бік, — пояснив він Максимові, поки Ірина заповнювала анкету. — Тому проведемо повний протокол: клінічне інтерв’ю, стандартні тести, нейропсихологічне обстеження. Сьогодні знадобиться не менше шести годин, завтра ще кілька. Краще лишитися в місті.

Максим забронював два номери в найближчому готелі. Ірина майже весь день провела з лікарями, а він працював у холі: телефонував архітекторові, перевіряв документи щодо тендера, відповідав на листи. Надвечір вона вийшла з утомою людини, яка склала довгий важкий іспит.

За вечерею Ірина сказала:

— Дорошенко спитав, чи виникали в мене думки про самогубство. Звичайне медичне запитання. І лише тоді я зрозуміла: у «Новому горизонті» мене про це не питали жодного разу. Там узагалі майже не розмовляли — робили укол і залишали лежати.

За описаними симптомами лікар припустив сильний антипсихотичний препарат або засіб тієї самої групи. Надмірне дозування могло пояснити загальмованість, провали пам’яті й сплутане мовлення.

— Якщо аналіз підтвердить речовину, попередній клініці доведеться пояснювати, навіщо пацієнтку доводили до стану, в якому вона майже не рухалася, — додала Ірина.

Максим відклав виделку.

— Хтось із персоналу міг би підтвердити, як із вами поводилися?

Вона замислилася.

— Був молодий санітар Денис, років двадцяти п’яти. Іноді говорив зі мною нормально, не як із порожнім місцем. Одного разу тихо зауважив, що я не схожа на звичайних пацієнтів відділення.

— Прізвище?

— Не знаю, лише ім’я.

— Цього може вистачити, щоб почати пошук.

Ірина якийсь час мовчала, потім спитала:

— Ви не злитеся, що я втягнула вас у все це? Ви просто їхали додому. Тепер ночуєте в чужому місті, платите адвокатові, скасовуєте роботу, а вашою адресою цікавляться невідомі люди.

— Не злюся.

— Чому?

— Якби злився, нас би тут не було.

Вона обдумала відповідь і тихо промовила:

— Логічно.

Уночі Максим довго не міг заснути. Він думав про Олега, який спокійно стояв у коридорі, поки дружину забирали на очах у дитини. У справах Максим зустрічав жорстоких і жадібних людей, але такий холод однаково не вкладався в голові.

Екран телефона спалахнув повідомленням від Артема. Журнал нотаріальних виїздів вдалося отримати раніше строку. Запис у потрібну дату існував, однак у ньому була вказана адреса зовсім іншої міської квартири. Запису про виїзд нотаріуса до заміського будинку Ірини в журналі не виявилося.

Максим відповів одним словом: «Чудово». Олег іще не знав, що одна з головних частин його схеми вже дала тріщину. Уранці Дорошенко обстежував Ірину ще дві години, після чого вийшов разом із нею в коридор.

— Попередньо жодних ознак психотичного розладу я не бачу. Мислення послідовне, реакції відповідають ситуації. Є наслідки тривалого стресу, що цілком зрозуміло. Висновок підготуємо за три дні, аналіз крові — трохи пізніше.

У машині Ірина відразу зателефонувала Артемові й розповіла про санітара Дениса: приблизний вік, зовнішність, час роботи.

— Відомостей мало, — визнав адвокат.

— Запросіть список працівників через орган, який перевіряє умови праці. Для початку перевірки згода клініки не потрібна. Денисів відповідного віку там навряд чи десятки.

Артем витримав паузу.

— Хитро. Спробую сьогодні.

Потім він повідомив, що фірма «Ресурс-Партнер», яка отримала частку Ірини, була зареєстрована на людину, котра раніше ніколи не керувала бізнесом. Саме по собі це не доводило її зв’язку з Олегом, але давало підставу запросити фінансові документи фірми й оскаржувати характер угоди.

Перед завершенням розмови Артем попросив Максима ввечері передзвонити без Ірини. Вона відразу зрозуміла сенс.

— Він хоче попередити вас про ризики. Олег не дрібний шахрай. У нього зв’язки, сильні адвокати, можливо, знайомі в судах і правоохоронних органах. Артем запропонує вам вирішити, чи готові ви втручатися далі.

— Він зобов’язаний прораховувати найгірший варіант, — після паузи сказав Максим. — А я будую. Іноді саме там, де інші відмовляються навіть починати, бо вважають завдання надто складним.

Ірина на кілька секунд повернулася до нього, потім знову подивилася на дорогу.

— Зрозуміло.

Максим не став заперечувати очевидне. Але коли пізніше він зателефонував адвокатові зі свого номера, почув не лише попередження. Того ж дня Артемові вже телефонував невідомий чоловік і порадив не втручатися в чужі сімейні справи, поки можливість відійти вбік іще лишається добровільною…👉Продовження, натисніть на кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇

Вам також може сподобатися