Узимку до Фарфора звернувся Гірський. Для переговорів обрали курортне місто біля узбережжя — місце, що не належало жодній стороні. Гірський був людиною старої школи, але бачив, куди йде час. Три дні вони обговорювали умови: автономія гірських територій в обмін на визнання лідерства Фарфора й допомогу в залученні далеких областей. Назар погодився, а потім запропонував Гірському посаду свого заступника з гірського напряму. Щедрість була продуманою: він показував, що нова влада не пожирає союзників, а вбудовує їх у систему.
Після цього почалася лавина. До федерації приєднувалися все нові території, які раніше трималися осторонь. Тайговий побачив, що лишається на самоті: його власні люди один за одним переходили туди, де їм обіцяли не підпорядкування, а самостійність. Останньою спробою старого союзу став замах на самого Фарфора під час його поїздки до найвпливовішого міста системи. Готували його довго, із залученням найкращих виконавців і рідкісної зброї.
Але Назар знав і це. У призначений день маршрутом справді пройшов кортеж. Коли нападники відкрили вогонь, з’ясувалося, що в машинах перебувають співробітники, які проводили операцію із затримання небезпечної групи. Справжній Фарфор у цей час був далеко, де підписував угоду про створення спільної федерації злодіїв — структури, яка мала замінити стару модель одноосібного правління.
Провал став останнім ударом по противниках. Серединний і Північний Другий визнали поразку. Тайговий капітулював пізніше за всіх, але теж увійшов у нову систему як регіональний лідер. За півтора року Фарфор підкорив собі злочинний світ великого простору, майже не ведучи відкритих воєн. Перемогли не кулаки і не стволи, а інформація, дипломатія й точне розуміння людського страху.
У двадцять п’ять Назар Коваленко став неформальним імператором злочинної імперії, що простяглася від далеких околиць до холодних віддалених земель. Його рішення зачіпали сотні тисяч людей. Але попереду була зустріч із людиною, чиє ім’я важило для злодійської традиції більше за будь-який статус, — із Дідом Гнатом…
Перемога Фарфора не виглядала як тріумфальний марш. Не було одного дня, коли всі схилили голови й оголосили його господарем. Усе відбувалося інакше: один регіон погоджувався на спільні правила, інший присилав представника на сходку, третій просив допомоги в конфлікті, четвертий починав користуватися його каналами. Влада осідала довкола Назара поступово, як пил після довгої бурі. І коли противники озирнулися, виявилося, що сперечатися вже ні з ким: майже всі важливі нитки сходяться в нього.
Він ретельно уникав титулу одноосібного царя. На сходках Фарфор повторював, що федерація сильна автономією, а не покірністю. Але люди розуміли: саме він вигадав правила, саме він знає більше за інших, саме його мовчання означає згоду або заборону. Зовні він ділився владою. По суті — перетворював чужу самостійність на частину власного механізму.
Старі авторитети не відразу прийняли нову реальність. Дехто змирився з розрахунку, інші — від утоми, треті — тому, що їхні регіони почали заробляти більше, ніж раніше. Але майже всі визнавали одне: при Фарфорі стало менше безглуздої крові й більше передбачуваності. Для злочинного світу це було майже дивом. І все ж без благословення Діда Гната нова система лишалася для консерваторів зухвалим експериментом, збудованим на таланті однієї людини.
Восени 1972 року з колонії особливого режиму вийшов Гнат Павлович Харченко, якого весь кримінальний світ знав як Діда Гната. Двадцять два роки ув’язнення не зламали його. Навпаки, тюрми й табори зробили його постаттю майже міфічною. Казали, що він керував кількома зонами з камери, що начальники установ воліли не вступати з ним у відкритий конфлікт, що його слово передавали швидше за накази адміністрації.
Для системи Фарфора звільнення Діда Гната стало серйозним випробуванням. Назар був стратегом і реформатором, але Гнат уособлював традицію. Його благословення колись отримували багато авторитетів, його думка вважалася найвищою мірою честі. Якби він засудив федерацію, частина старих могла б відвернутися від Фарфора, а разом із цим уся конструкція похитнулася б…
