Із розворушеного сіна метнулася куниця. На темній шерсті майнула біла мітка біля горла. Звірок вигнув спину, блиснув очима у світлі ліхтаря й одним стрибком шаснув у щілину під покрівлею. Марія Степанівна здригнулася, але швидко зрозуміла, чому Ластівка стільки днів не знаходила собі місця.
Куниця вподобала горище й улаштувала там лежанку. Її різкий запах устиг просочити сіно, що зберігалося нагорі й яким Марія зазвичай годувала корову. Ластівка чула хижака, чула шарудіння над головою, нервувала й відмовлялася від корму. Постійний переляк цілком міг позбавити її молока.
Марія Степанівна згадала всі безсонні ночі, порожню дійницю й тривожний погляд корови. Те, що здавалося незбагненною хворобою, нарешті склалося в зрозумілу картину. До полегшення домішалася досада на себе: Ластівка стільки разів показувала, де шукати причину, а господиня надто довго не наважувалася їй повірити.
— Ось хто тебе мучив, моя хороша, — тихо сказала Марія Степанівна. — Потерпи ще трохи. Тепер я знаю, як тобі допомогти.
Тепер можна було спускатися, однак жінка вирішила оглянути горище до кінця. Перехрестившись, вона обережно ступила з драбини на дощаний настил. Дошки жалібно поскрипували, під ногами шаруділо сухе сіно, а до обличчя липла павутина. Піднімаючи ліхтар вище, Марія Степанівна повільно просувалася до дальньої стіни й шукала несучу балку, про яку перед смертю говорив Павло.
Розворушене сіно лежало поруч із потрібною балкою. Сама потемніла балка, покладена Павлом багато років тому, була майже схована під натягнутими шматтями й сухими стеблами. За нею виднілася невелика ніша, дбайливо прикрита короткою дощечкою.
У Марії Степанівни затремтіли руки. Вона згадала уривки останніх слів чоловіка: коробка, верх, балка. Тоді змучена горем жінка сприйняла їх за передсмертне марення, а тепер кожне слово набуло сенсу.
Марія Степанівна підняла дощечку. У вузькій смузі світла блиснув край старої бляшаної коробки з-під чаю. Вона обережно витягла знахідку з ніші, поставила перед собою й стерла з кришки товстий шар пилу. Коробка виявилася важкою. Жінка провела долонею по холодній блясі, зібралася з духом і повільно потягла кришку на себе…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
