Життя без прикрасМельник звик дивитися на тварин передусім крізь призму їхньої ціни. Тепер популярність Дружка надавала його історії нового значення. У старих паперах про продаж збереглися й ім’я покупця, і телефон; він знайшов їх, а через кілька днів Максим побачив на екрані незнайомий номер.
— Гончар? — Голос Максим упізнав відразу.
— Мельник.
— Приємно, що пам’ятаєте.
— Що вам потрібно?
— Гадаю, нам є що обговорити стосовно Дружка, — після короткої паузи сказав власник розплідника.
Максим стояв біля кухонного вікна й не відповідав. Біля його ніг лежав пес, поклавши голову на передні лапи; за склом темніло міське небо. У тихій квартирі неприємний голос із телефона було чути особливо виразно.
— Що саме ви хочете обговорити? Собаку? Це я вже зрозумів.
— Я подивився новини, ознайомився з результатами перевірки. Треба визнати, хлопче, ти добре з ним попрацював.
— Заради цієї похвали ви й телефонуєте? — Максим усміхнувся самими кутиками губ.
— Не треба починати.
— Тоді переходьте до справи.
— Він народився в мене, — важко зітхнув Мельник. — Кров у нього чудова, справді чудова. Із суглобом сталася випадковість. А тепер, коли його здібності очевидні, варто обговорити розведення.
Кілька секунд Максим мовчав. Він не вірив, що чує таку пропозицію.
— Розведення?
— Так. Відповідні суки в мене є. Якщо потомству передадуться його нюх і стійкість до складних запахів, можна отримати цінну лінію.
— Стійкість? — повторив Максим.
— Ти ж розумієш, що я маю на увазі.
— Краще, ніж вам здається.
Перед ним знову постали тісна клітка в темному сараї, запах бруду, цуценя, яке заплющує очі, побачивши простягнуту руку.
— Коли я забирав його, ви казали, що він боягуз, — продовжив Максим.
— Тоді так і було.
— І збиралися його позбутися: вашим вимогам він не відповідав. Тепер, отже, вашому прайс-листу відповідає.
— Не треба влаштовувати драму, — роздратовано кашлянув Мельник. — У мене бізнес. Ти заплатив за пса триста доларів, а я пропоную вигідне партнерство. Заробити можна добре.
Максим опустив погляд. Відчувши його напруження, Дружок підняв голову.
— Скільки?
— Це залежить від договору, — пожвавішав Мельник: розмова, на його думку, нарешті стала практичною. — Можна виділити тобі частку з кожного приплоду. Якщо лінія виправдає себе, суми будуть серйозні.
— Мене це не цікавить.
— Але я ще навіть цифр не назвав.
— Вони нічого не змінять. Дружок для мене не товар.
— Це породистий робочий пес.
— У ваших очах.
— А у твоїх?
— Сім’я, — відповів Максим, дивлячись на собаку.
Мельник якийсь час мовчав, потім заговорив першим:
— Для людини з таким минулим ти надто сентиментальний.
— А ви надто довго не помічали своєї помилки.
Роздратування було знайомим, але цього разу Максим не дійшов до люті.
— Послухай, Гончаре, я визнаю, що недооцінив його. Але навіщо відмовлятися від генетики, яка може виявитися унікальною?
— Річ не в тому, що ви недооцінили генетику.
— У чому ж?
— Ви не припускали, що собака зміниться, якщо з ним перестануть поводитися як із зіпсованим інструментом.
Мельник не відповів. Максим уже спокійніше закінчив:
— Про розведення більше мені не телефонуйте.
Він завершив дзвінок, і Дружок одразу встав, присунувшись до нього. Максим погладив пса між вухами.
— Ну от. Модельної кар’єри в тебе не буде.
На тихе фиркання Дружка він відповів усмішкою — вперше від початку цієї розмови.
Наступного дня Максим розповів про дзвінок Андрієві. Вони сиділи біля невеликого кафе поруч із тренувальним центром, а Дружок влаштувався під столом. Андрій мовчки вислухав друга й похитав головою.
— Нічого дивного.
— Чому?
— Раніше Мельник оцінював його дешевше, ніж місячний запас корму. Тепер Дружка знають, у нього з’явилася репутація.
— Саме це мене й злить.
— А схожість із твоєю власною історією тебе не тривожить? — Андрій подивився на нього.
— Яка схожість?
— Після служби багато хто бачив у тобі перелік того, що тобі більше недоступне.
Максим промовчав.
— Проблеми зі здоров’ям, порушений сон, панічні реакції, — продовжив Андрій. — Зрештою залишалося одне запитання: придатний чи ні. І ти сам перейняв цей погляд на себе.
— Тобто я теж відбраковане цуценя?
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.