Гучний, хльосткий постріл розірвав болотяну тишу. Віктор не став чекати, поки куля досягне цілі. Він із силою відштовхнувся важкими черевиками від слизької колоди й шубовснув у чорну воду. Свинець вибив фонтан гнилих трісок рівно в тому місці, де секунду тому стояла людина.
Крижана жижа миттю зімкнулася над головою. Рот і ніс забило їдким запахом сірководню, гнилих водоростей і розкладеного мулу. Віктор судомно вхопився за слизьке вузлувате коріння під водою, підтягуючи своє тіло в бік густих заростей сухого очерету. Важкий рюкзак тягнув на дно, змушуючи кожен м’яз палати від нестерпного напруження. Він виринув лише тоді, коли грудну клітку почало розривати від нестачі кисню.
Над трясовиною щільно стелився густий ранковий туман. З боку гаті долинали приглушені лайки й різкий металевий брязкіт пересмикуваного затвора. Віктор завмер по горло в крижаній воді, вчепившись побілілими пальцями в жорсткі стебла очерету. Кожен найменший рух відгукувався тупим пульсуючим болем у скутих лютим холодом суглобах. Він почав повільно, цілком безшумно перебиратися крізь очерет, дедалі глибше занурюючись у в’язкий торф.
Це була методична, виснажлива фізична праця. Він чіплявся за промерзлі купини, підтягував обважніле тіло й знову з головою занурювався в смердючий бруд. Крижаний холод проникав крізь усі шари одягу, перетворюючи власну шкіру на чужий безчуттєвий панцир. За майже дві години напруженої боротьби звуки важких кроків на гаті остаточно стихли. Віктор вибрався на твердий глинистий берег, лишаючи за собою довгу глибоку борозну прим’ятої бурої трави.
Його стьобаний ватник швидко вкрився жорсткою кіркою бурого льоду. Із широких штанин безперервними струмками стікала каламутна брудна вода. Віктор розстебнув металеву блискавку на грудях неслухняними, зовсім негнучкими пальцями. Загорнута носова хустка промокла наскрізь, але твердий холодний контур латунної гільзи нікуди не зник. Він із величезними труднощами підвівся на затерплі ноги, спираючись на шорсткий стовбур старої берези, і зашагав у бік автомобільної траси.
Гладкий асфальт районного центру зустрів його різким запахом паленої гуми й солодким ароматом свіжого хліба з місцевої пекарні. Випадкові перехожі гидливо сахалися вбік, прикриваючи носи шарфами. Від Віктора йшов густий, задушливий сморід стоячого болота й гнилої деревини. Він залишав на чистій сірій тротуарній плитці широкі мокрі сліди, методично переставляючи важкі армійські черевики.
Світла будівля районної адміністрації зустріла його теплим, пересушеним повітрям. У просторому фоє виразно пахло хлоркою й дешевою розчинною кавою з автомата. Молодий охоронець у випрасуваній синій формі сіпнувся навперейми, рефлекторно поклавши руку на чорний гумовий кийок. Віктор просто глянув на нього з-під козирка мокрої брудної кепки, навіть не сповільнюючи свого важкого, розміреного кроку. Охоронець квапливо опустив очі й мовчки відступив убік.
На другому поверсі панувала цілковита тиша. Важкі дубові двері з масивною латунною ручкою вели до головної зали засідань. Віктор навалився на лаковану поверхню всією вагою. Двері безшумно відчинилися на змащених завісах, впускаючи його до просторого, залитого електричним світлом приміщення…
