Життя без прикрас— Не хочу ставати тягарем, — відповів Артем майже пошепки. — Мені потрібне людське життя, а існувати на становищі речі я не хочу.
Уперше я вдивилася в нього, не ховаючись за тим, що знала зі слів інших. Зверхній холод зник із його очей. Мені відкрився давній, вистражданий біль, а за ним — така непохитна внутрішня сила, що я мимоволі відчула благоговіння.
— Ти ж мене зневажаєш? — тихо запитала я.
Він ледь повів плечем.
— Немає в мене ні до кого зневаги. Мені байдуже.
Ця байдужість обпекла сильніше за ляпас. За умовами угоди я мала повернутися й піти в ніч. Я не могла ступити й кроку.
Артем уже розвертав крісло колісне, збираючись зачинити двері, коли я у відчаї гукнула його:
— Артеме, будь ласка, зачекай. Ти можеш дати мені трохи часу? Сьогодні я не піду. Не тому, що боюся, і не заради грошей. Я хочу пізнати тебе самого, зрозуміти, який ти насправді. Перед тобою в мене залишився борг, хоча з кредиторами вже розрахувалися. Тільки цей борг грошима не погасити. Мені треба навчитися бачити в тобі людину й ставитися до тебе так, як ти заслуговуєш.
Відповіді не було. Він поїхав до спальні, двері за собою залишив відчиненими. Це був мовчазний дозвіл увійти.
Кімната більше не здавалася кам’яним мішком. Артем ліг на свою половину, я вмостилася на кушетці біля вікна, поверх покривала, обличчям до стіни. Двоє чужих людей, яких уже пов’язувала спільна біда.
Ту ніч я пам’ятаю безсонною. Переді мною знову й знову поставали його закривавлені лікті, упертий погляд — наче докір, від якого не відвернутися.
Рано-вранці Артем уже сидів за столом. Я здивовано дивилася, як він, напружуючи сильні руки, наливає собі окріп із чайника.
— Чому не покличеш доглядальницю? Або когось із прислуги? — стривожилася я.
— Вони не зобов’язані прислуговувати мені з кожною ложкою.
— Але ж можна обпектися. Або впасти.
— Упаду — сам підведуся, — відрубав він, анітрохи себе не жаліючи.
Я підійшла до столу.
— Дозволь допомогти.
Він довго дивився мені в обличчя. Здається, здивувався, але обережність у його погляді залишалася. Нарешті ледь помітно кивнув і підсунув до мене чашку.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.