Життя без прикрасВона подивилася на Іру з легкою насмішкою. Після такої розповіді важко було очікувати, що дівчина захоче опинитися на місці чергової помічниці.
— А чому ні? Мені вибирати не доводиться. Я ж сказала: будь-якій роботі буду рада.
Така відповідь потішила покоївку. Поки господар шукав нову людину, доглядати Тамару Романівну довелося б їй самій; тепер з’явилася надія цього уникнути.
— Можете просто зараз іти до будинку. Запитайте господарів, скажіть, що хочете влаштуватися. Тільки, будь ласка, не згадуйте, що зі мною розмовляли.
Через кілька хвилин Ірина вже чекала біля воріт. Усе мало пройти швидко й спокійно — так їй здавалося, поки вона йшла сюди. Але перед хвірткою серце шалено закалатало. За цими воротами жили її рідні дідусь і бабуся, а вона збиралася ввійти до них як стороння.
Ірі було страшно. Вона не знала, який прийом на неї чекає, і тривожилася, що мимоволі викаже себе словом чи чимось іншим.
Про молоду жінку, згодну на будь-яку роботу, доповіли господареві, і той захотів із нею поговорити. Микола Григорович сів у крісло навпроти Іри. Йому було далеко за сімдесят; за минулі роки він погладшав і загалом мав непоганий вигляд. Однак обличчя здавалося змученим, а в очах була глибока печаль.
— Ну, любонько, яку роботу ви хотіли б отримати?
— Мені б таку, де платять більше, — відповіла Іра, старанно вдаючи простачку з глибинки. — Але взагалі я на будь-яку згодна. На зупинці чула, що у вас хвора бабуся живе, нічого не бачить. Кажуть, важко з нею. Я труднощів не боюся, терпіння мені вистачає, і людина я добра.
Микола Григорович із легкою усмішкою глянув на неї.
— Вам не доводилося чути, що ви схожі на акторку? Є у вашому обличчі щось знайоме… От тільки імені ніяк не згадаю.
— Ні, ніколи мені такого не казали. А на роботу ви мене візьмете?
Замість відповіді він сумно усміхнувся.
— Підступне в нас життя. Можна було б із багатьма речами змиритися, якби ми вчасно усвідомлювали свої помилки. А усвідомлюємо, коли вже нічого не виправиш.
— Ви про що?
Це запитання ніби прорвало те, що Микола Григорович досі стримував у собі. Він заговорив про дружину, про її нестерпну вдачу: досить було пробути біля неї понад п’ять хвилин, щоб вона почала зводити людину зі світу. І винною він вважав не лише Тамару Романівну.
— Я теж винен, — зізнався він. — Увесь час віддавав роботі. Те, що відбувається в сім’ї, цікавило мене значно менше. От мій син і втратив дівчину, яку по-справжньому кохав. Оленочку. Зникла вона з його життя, наче її й не було. Віктор шукав, мучився, але знайти не зміг. Я йому допомагав як міг: найкращих детективів найняв, ніяких грошей не шкодував. І все марно.
Ірина слухала діда зі сльозами на очах. Вона прийшла сюди із зовсім іншими уявленнями про батька, а тепер чула, що він шукав її матір і страждав через її зникнення.
— Бачите, навіть ви плачете, — Микола Григорович скривився. — Для вас ми чужі люди, а все одно боляче слухати. Подумайте, як було моєму синові, коли зникла його наречена.
— А куди ж вона зникла?
— Детективи вирішили, що її, найімовірніше, немає серед живих. Казали: якби жила, хоч якийсь слід вдалося б знайти. Вона ж іще й дитину чекала, коли зникла. Але й про дитину ми нічого не дізналися. Вітя був зовсім молодим, а після цього весь посивів.
Іра відчула полегшення. Тепер їй стало зрозуміло: батько не був причетний до смерті мами. Уже саме це багато що змінювало.
Але Микола Григорович іще не закінчив. Жаль до сина і власне горе змушували його продовжувати, і слідом за розповіддю про пошуки Іра почула, що Віктор пережив два тяжкі удари.
— Першим було зникнення вагітної Олени, — продовжив Микола Григорович. — Другий спіткав його пізніше, коли відкрилася правда про мою дружину. Це вона розлучила їх. Послала до дівчини в гуртожиток хатню робітницю з брехнею: нібито Віктор поїхав за кордон, де на нього чекає інша наречена.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.