Життя без прикрасМикола Петрович дивився в бічне вікно. Біля входу стояла худенька дівчина в старенькому сірому пальті; почервонілі руки вона раз у раз зігрівала подихом, не припиняючи роздавати листівки.
— Запитайте он у неї, — запропонував він, кивнувши на тротуар.
Жарт Дмитро зрозумів. Тільки злість, змішавшись із цілковитою безнадією, обернулася впертістю. Він натиснув кнопку склопідіймача. Щойно скло почало опускатися, дівчина підійшла й звично простягнула руку з рекламою.
— Суші-бар. Другий сет у подарунок.
— Дівчино, а за яку суму ви погодитеся два тижні жити зі мною?
Рука Іри так і залишилася простягнутою. Вона оглянула дорогу машину, костюм, обличчя чоловіка — на жарт це явно не скидалося.
— Ви хворий.
Відступивши на два кроки, вона почула спокійне:
— Можливо.
Іра вже поверталася, щоб піти. Дмитро сам не розумів, навіщо заговорив далі. Мабуть, після місяця мовчання йому раптом стало байдуже, хто вислухає.
— Місяць тому я з відрядження приїхав на три дні раніше. Наречена була з іншим. Того ж вечора я розірвав заручини, а батьки досі не знають. Вони давно в Італії живуть. У батька серце хворе, нещодавно операція була, лікарі заборонили хвилюватися. Післязавтра прилітають на два тижні, з майбутньою невісткою знайомитися. Мама весільний ресторан вибирає. Тато жартує, що час йому в дідусі.
Він замовк. Засвітилося зелене, позаду нетерпляче засигналили, але Микола Петрович залишився на місці.
В Іри, яка стояла спиною до машини, здригнулася пачка листівок. Два роки тому вона сиділа біля бабусиного ліжка й запевняла, що аналізи майже хороші. Сама відміряла правду, яку, на її думку, могла витримати рідна людина. Ненавиділа себе за цю брехню, а інакше вчинити не могла.
Сигнал за спиною став довгим, злим. Іра повільно обернулася, підійшла назад.
— Увімкніть аварійку. І розкажіть знову, із самого початку, по порядку.
Під розмірені клацання аварійки Дмитро пояснював уже докладніше. Іра сиділа поруч із ним позаду, поклавши листівки на коліна, а Микола Петрович удавав, ніби зайнятий панеллю приладів. Батьки поїхали до Італії п’ятнадцять років тому: батькові запропонували контракт на заводі під Міланом, і вони залишилися. З Мариною Дмитро зустрічався три роки. На літо призначили весілля, мати пригледіла ресторан. Він розповів про операцію і про повідомлення, отримане тепер уже п’ятнадцять хвилин тому.
— Отже, на два тижні замість однієї нареченої буде інша? — запитала Іра. — Чудово придумано.
— Нічого кращого поки не придумав. Коли тато зміцніє, почну потроху розповідати правду.
— Стривайте. Вони ж Марину бачили, знають її, листуються. Ви мене за неї збираєтеся видавати? — Іра похитала головою.
— Ні. Завтра зателефоную: скажу, що розійшлися мирно, без скандалів, і що в мене інша дівчина. Весілля не скасовуємо, змінюється тільки наречена.
— Про розставання сказати можете, а про скасування весілля — уже ні?
Дмитро відповів після паузи.
— Мама пів року цим весіллям живе. Тато після операції нарешті жартувати почав: про онуків, про те, як на бенкеті танцюватиме, хоч йому не можна. Скасую все — мама два тижні тут проплаче. Він бачитиме її сльози, питатиме, що сталося. Не заспокоїться, поки не з’ясує. А дізнатися про зраду йому гірше, ніж про розставання.
— Але мати може зателефонувати Марині.
— Та правду розповідати не стане. Їй це ні до чого.
Іра подивилася на папірці в себе на колінах і знову на Дмитра.
— А жити у вас навіщо?
— Батьки оселяться в моєму будинку. Якщо наречена за розкладом приходитиме в гості, запитань буде більше, ніж якби її не було зовсім.
— В одній кімнаті я жити не буду.
— Спальні окремі, — сказав він, повернувшись до неї. — Близькості жодної. Тільки роль моєї дівчини перед батьками. Плачу за це п’ятсот тисяч.
Іра більше нічого не сказала. П’ятсот тисяч із шестисот двадцяти тисяч боргу можна буде погасити відразу. Знайомим можна повернути все, банкові залишиться небагато. Ще пів року — і вона зможе спокійно спати. Дмитро чекав: він знав із досвіду, що мовчання після названої суми зазвичай означає майже завершену розмову.
— Тоді потрібен письмовий договір.
— Що? — Він здивовано глянув на неї.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.