Ірина Валеріївна не торкнулася конверта. Вона дивилася на Антона немигним поглядом.
— Мені потрібна копія вашого паспорта для фінансової звітності, — Антон повернув голову до менеджерки. — Бухгалтерія вимагає закрити цю витрату офіційно. Зробите?
Дівчина кивнула, взяла простягнутий Іриною Валеріївною паспорт і вийшла з переговорної. Двері зачинилися. За скляною перегородкою тихо загудів сканер.
Вони залишилися вдвох.
Ірина Валеріївна опустила погляд на документ. Дістала з кишені пальта футляр з окулярами. Клацнула замком.
Антон підвівся. На краю столу, з боку менеджерки, стояла повна пластикова склянка з гарячою водою з кулера, з якої стирчав яскравий ярличок чайного пакетика. Картонний тримач ледь парував. Антон зробив пів кроку вперед. Носок його черевика цілеспрямовано зачепився за металеву ніжку стільця.
Координація руху була розрахована до міліметра.
Антон різко подався вперед. Його рука змахнула склянку зі столу. Крутий окріп широкою дугою вихлюпнувся на стільницю, заливаючи папір, і вдарив просто в край сірого пальта жінки.
Ірина Валеріївна схопилася з місця. Стілець під нею з гуркотом відлетів до стіни. Ідеальна маска на її обличчі на секунду тріснула, оголивши бридливу лють. Вона почала судомно обтрушувати вовняну тканину, з якої капала коричнева вода. Різкий рух збив сумку зі стільця. Чорна шкіряна сумка впала на підлогу, блискавка розійшлася ширше, і частина вмісту висипалася на лінолеум.
— Вибачте. Заради Бога, — Антон кинувся до диспенсера. Вихопив товсту пачку паперових рушників. Він упав на коліна просто перед її стільцем, почавши інтенсивно промокати підлогу й край її пальта.
Ставши на одне коліно, він опинився впритул до розсипаних речей. Серед них лежав сірий молескін на чорній гумці.
Ірина Валеріївна була цілком поглинута порятунком пальта. Вона відвернулася до вікна, витрушуючи краплі.
Ліва рука Антона швидко згорнула блокнот разом із упалим конвертом і кількома аркушами документів. Один невловимий рух — і блокнот ковзнув під светр Антона, за щільний ремінь джинсів, а конверт і папери повернулися на стіл. Рука тут же повернулася до паперових рушників, збираючи калюжу з лінолеуму.
Усе тривало рівно чотири секунди…
