Життя без прикрасСвого керівника Дмитра Олеговича він назвав деспотом, який не оцінив видатних здібностей підлеглого. Богдан заявив, що пішов за власним бажанням одним днем і порадив начальникові вдавитися матрацами. Більше принижуватися за копійки він не збирається. Тепер Богдан мав намір розвивати блог про глибинну урбаністику, бо саме там бачив творчість, свободу й майбутнє. Він говорив про це так, ніби численна аудиторія і стабільний дохід уже чекали лише на його перше повідомлення. Оксана дивилася то на синю книжечку, то на чоловіка, швидко поєднуючи очевидні деталі: заощаджень немає, на рахунку порожньо, оренду треба платити завтра, а роботи він позбувся добровільно.
Вона не стала кричати чи заламувати руки. Звичка Павла Мироновича оцінювати небезпечну ситуацію за лічені секунди передалася доньці. Оксана схрестила руки й поцікавилася, хто фінансуватиме глибинну урбаністику. Відповісти Богдан не встиг — уперед виступила його мати, більше не здатна стримувати новину про знайдене багатство.
Лідія Степанівна зажадала пояснити, чому Оксана приховала розмір батькової пенсії. Якби мати із сином знали про ці гроші раніше, заявила вона, вони обоє могли б звільнитися ще давно, а Богдан не довів би себе до цілковитого виснаження. Павлові Мироновичу все одно не під силу витратити таку суму, а рідні охоче допоможуть її освоїти. Богданчикові потрібен відпочинок, бо його нервова система остаточно розхитана. Свекруха говорила з таким обуренням, ніби Оксана роками утримувала в неї законно належні їй гроші.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.