Свого керівника Дмитра Олеговича він назвав деспотом, який не оцінив видатних здібностей підлеглого. Богдан заявив, що пішов за власним бажанням одним днем і порадив начальникові вдавитися матрацами. Більше принижуватися за копійки він не збирається. Тепер Богдан мав намір розвивати блог про глибинну урбаністику, бо саме там бачив творчість, свободу й майбутнє. Він говорив про це так, ніби численна аудиторія і стабільний дохід уже чекали лише на його перше повідомлення. Оксана дивилася то на синю книжечку, то на чоловіка, швидко поєднуючи очевидні деталі: заощаджень немає, на рахунку порожньо, оренду треба платити завтра, а роботи він позбувся добровільно.
Вона не стала кричати чи заламувати руки. Звичка Павла Мироновича оцінювати небезпечну ситуацію за лічені секунди передалася доньці. Оксана схрестила руки й поцікавилася, хто фінансуватиме глибинну урбаністику. Відповісти Богдан не встиг — уперед виступила його мати, більше не здатна стримувати новину про знайдене багатство.
Лідія Степанівна зажадала пояснити, чому Оксана приховала розмір батькової пенсії. Якби мати із сином знали про ці гроші раніше, заявила вона, вони обоє могли б звільнитися ще давно, а Богдан не довів би себе до цілковитого виснаження. Павлові Мироновичу все одно не під силу витратити таку суму, а рідні охоче допоможуть її освоїти. Богданчикові потрібен відпочинок, бо його нервова система остаточно розхитана. Свекруха говорила з таким обуренням, ніби Оксана роками утримувала в неї законно належні їй гроші.
Оксана кілька разів кліпнула, намагаючись простежити шлях цієї думки. Логіка свекрухи пробивалася крізь здоровий глузд із такою силою, що звичайні заперечення здавалися безглуздими. Тим часом Лідія Степанівна вже диктувала новий сімейний порядок. Раз батько Оксани тепер живе поблизу, міркувала вона, усі автоматично стають однією сім’єю, а сім’я зобов’язана ділитися. Орендовану квартиру слід було негайно залишити: творчій людині тісно на околиці. Житло побільше вони знайдуть у центрі, а оплачуватиме його Павло Миронович, якому, на переконання свекрухи, байдуже, куди дівати гроші…
