Вона зупинилася за кілька кроків, залишивши двигун працювати, і опустила скло.
— Хлопці, у вас щось сталося? — спитала вона, перекрикуючи музику. — Допомога потрібна?
Один із хлопців обернувся до неї. Він ішов нерівно, надто розв’язно, і Оксана майже відразу відчула запах алкоголю. Підійшовши до вікна, він нахилився ближче, ніж було потрібно, оглянув її з неприємною неквапливістю й усміхнувся.
— Допомога? Авжеж, потрібна, — протягнув він. — Виходь, красуне. Тут не через вікно розмовляти.
Його тон їй не сподобався. Усередині ворухнулося занепокоєння, але Оксана ще намагалася переконати себе, що хлопець просто п’яний і поводиться безглуздо. Може, їм справді треба виштовхати машину, може, колесо пробило або не заводиться двигун.
— Що саме сталося? — уточнила вона. — Машина зламалася?
— Та вийди ти, — махнув він рукою. — Сама побачиш.
Оксана на секунду затрималася, потім заглушила двигун, узяла ключі й вийшла. У лісі відразу стало чутно тишу: музика в чужій машині раптом стихла, і від цього повітря здалося важчим. Десь над деревами пройшов вітер, під ногами пахло сирою землею, вечірня прохолода торкнулася обличчя.
— Ну? — спитала вона, зупинившись біля позашляховика. — Кому допомога потрібна?
