Це був єдиний сліпий кут, де можна було здійснити обмін без особистого візуального контакту. Криміналісти негайно вилучили шприц і відправили знайдені біоматеріали до лабораторії. За три напружені дні надійшли офіційні результати ретельного ДНК-аналізу.
Експертиза підтвердила, що сім’яна рідина на медичному шприці повністю збігається з профілем Рамі. Імовірність такого точного збігу була настільки високою, що повністю виключала будь-яку випадкову помилку. Тепер у слідства була задокументована істина, яку ніхто не міг спростувати.
У холодній кімнаті для допитів під яскравим світлом неонових ламп Рамі нарешті порушив мовчання. Він уперше підвів голову й подивився просто в очі своїм утомленим слідчим. Його слова не звучали як спроба захисту чи каяття, це було просто голе визнання фактів.
Він пояснив, що в цій справі не було жодної масштабної змови чи підкупу охорони. Ніхто зі штатних співробітників в’язниці не втручався в те, що відбувалося, і не порушував посадових інструкцій. Не було ні комерційного обміну, ні брудного шантажу, ні жорстоких погроз.
Це була лише мовчазна, відчайдушна згода між двома зламаними людьми по різні боки стіни. Один із них щодня невідворотно наближався до смерті в одиночній камері. Інший повільно задихався від старого, всепоглинального почуття провини за зламане життя сестри.
Рамі Джалал Аль-Наджар почав розповідати цю неймовірну історію тихим, монотонним голосом. Здавалося, він читав давно вивчений напам’ять текст, але його тон залишався гранично рішучим. Він розповів, як уночі під час прибирання технічного складу почув тихий кашель за глухою стіною.
Цей слабкий звук був ледь розрізним, але він слугував явним доказом присутності живої людини. Згодом через вузьку вентиляційну щілину йому передали акуратно складений аркуш паперу. Спершу Рамі подумав, що це чийсь дурний жарт або безглузда дитяча витівка.
Однак у наступні дні в схованці почали регулярно з’являтися нові короткі послання. Вони були недбало видряпані на шматках картону від старих сигаретних пачок. Фрази часто були уривчастими, деяких літер бракувало, але загальний зміст був гранично ясний.
В одному з послань Лейла написала, що не хоче жити, але відчайдушно прагне бути почутою. Для них обох виявилося неймовірно важливо знати, що за цією холодною стіною є жива людина. Ця слабка присутність дарувала їм ілюзію того, що вони ще не остаточно мертві.
Одного разу глибокої ночі Лейла Худа Аль-Фаїз надіслала своє найголовніше, останнє послання. Вона написала: «Якби в мене було лише одне бажання перед неминучою смертю, я б хотіла стати матір’ю». Рамі не відповів на цей крик душі відразу, поринувши у важкі роздуми.
Але через дві довгі ночі він ухвалив найдивніше рішення у своєму житті. Через вентиляційну шахту на тонкій нейлоновій нитці спустилася маленька сумочка. Усередині були зразки його сім’яної рідини, зібрані в суворій таємниці від охорони.
Разом із ними лежав старий шприц, непомітно взятий із сестринського блоку під час планового прибирання. У цьому процесі їм не допомагав жоден тюремний лікар чи жаліслива медсестра. Усе сталося виключно внаслідок їхньої мовчазної згоди, просякнутої страхом і відчаєм.
Одна жінка мріяла створити нове життя перед своєю неминучою смертю в застінках. Інша людина намагалася врятувати чужу душу, не зумівши в минулому захистити рідну сестру. Позбавлена будь-якої медичної підтримки, Лейла почала болісні спроби самозапліднення у своїй темній камері.
Вона з неймовірною впертістю повторювала цю процедуру щоночі протягом цілого тижня. Жінка чудово розуміла, що шанси на успішне зачаття в таких умовах мізерні. Але їй було абсолютно байдуже, адже втрачати їй уже було цілком нічого.
Ця гіпотетична дитина миттєво стала її останньою, відчайдушною надією на продовження життя. Коли вся правда нарешті випливла назовні, у кімнаті для допитів повисла важка тиша. У ній не було ні гніву начальства, ні фальшивого жалю, ні навіть шоку.
Це було лише глибоке людське здивування перед неймовірною силою первісного інстинкту. За деякий час директор в’язниці Маджид Гассан Аль-Джабрі поставив дуже тихе запитання. Він запитав Рамі, чи усвідомлювала ця жінка всю незаконність своїх божевільних дій…
