У липні стався серйозний збій електроживлення в будівлі поруч із закритим жіночим блоком. Рамі офіційно призначили для перевірки пошкоджених кабелів і подальшого прибирання приміщень. Саме в цей час Лейла перебувала на найраніших термінах своєї прихованої вагітності.
Тоді на цей факт ніхто з охорони не звернув ані найменшої уваги. Але в жовтні Рамі раптово викликали на жорсткий допит до головного адміністративного офісу. Він увійшов до кабінету мовчки, маючи дуже блідий і вкрай виснажений вигляд.
Під його очима залягли темні кола, підборіддя було гладко виголене, а спина трохи згорблена. Тюремна форма щільно облягала його сильно схудле за час ув’язнення тіло. Поставлене йому запитання прозвучало максимально просто й прямолінійно.
Слідчий запитав, чи контактував він із будь-якою ув’язненою під час роботи в жіночому блоці в липні. Рамі тихо відповів заперечно, додавши, що його просили лише почистити електрощит і прибрати кімнату. Однак напружений допит на цьому не закінчився, і запитання стали конкретнішими.
Його запитали, чи бачив він коли-небудь ув’язнену на ім’я Лейла Худа Аль-Фаїз. Рамі на мить замислився, а потім повільно визнав, що бачив її лише здалеку. Він уточнив, що вона сиділа в камері, обличчя було не розгледіти — тільки волосся й загальний силует.
На запитання про обмін будь-якими предметами він твердо відповів заперечно. Він також категорично заперечував, що хтось просив його передати щось для цієї жінки. Рамі стверджував, що ніколи в житті не вступав із нею в жодні розмови.
Голос ув’язненого звучав абсолютно рівно, без найменшого тремтіння чи ознак хвилювання. Але його напружений погляд, постійно спрямований у підлогу, приховував важкий внутрішній тягар. Слідчим було кришталево ясно, що цей хлопець говорить далеко не все, що знає.
Однак його скупі слова ніяк не хотіли перетворюватися на щире зізнання. Комісія сухо зафіксувала його короткі свідчення й відправила назад до загальної камери. Додаткова перевірка журналів і графіків чергувань підтвердила, що охорона працювала без збоїв.
Важкі двері жіночого блоку жодного разу не відчинялися без належного офіційного дозволу. Жодна хвилина часу не випала з-під пильного контролю десятків відеокамер. Але сувора правда залишалася незмінною: Рамі працював зовсім поруч із жіночими камерами.
Його зміна в технічній зоні ідеально збігалася з першими тижнями дивної вагітності Лейли. Молодий чоловік миттєво став головним підозрюваним у цій неймовірно заплутаній справі. Проблема полягала лише в тому, що в слідства не було абсолютно жодних матеріальних доказів.
Ніхто з охорони не бачив, як він таємно проносив будь-які підозрілі предмети. У служби безпеки не було жодного аудіозапису, що підтверджував би їхнє незаконне спілкування. Перед слідчими сидів лише неймовірно спокійний ув’язнений із кришталево чистою тюремною біографією.
Однак у його первинних свідченнях крилося одне вельми підозріле дивне місце. Рамі не став категорично заперечувати сам факт контакту із загадковою жінкою. Він лише вперто твердив, що між ними не було прямої фізичної взаємодії.
Він також не став прямо заявляти, що взагалі не надавав їй жодної посильної допомоги. Його ретельно дібрані слова зависли в сірій зоні між відвертою брехнею та гіркою правдою. Саме тому один із досвідчених членів комісії вирішив поставити пряме запитання в лоб.
Він жорстко запитав: «Ти допоміг цій жінці завагітніти?» Рамі навіть не підвів голови, не промовивши ні впевненого «так», ні очікуваного «ні». Він продовжував свердлити поглядом стільницю й лише глухо повторив, що фізичного контакту не було.
За кілька днів безперервних і виснажливих обшуків технічна служба здійснила справжній прорив. Під час перевірки вентиляційної системи між блоками один з інженерів виявив дещо несподіване. Тканинна кришка на одному з вентиляційних отворів виявилася абсолютно новою.
Вона сильно вирізнялася на тлі решти решіток, які були добряче зношені часом. Цей саморобний фільтр виглядав так, ніби його замінили буквально днями. Під час ретельнішого огляду шахти слідчі виявили всередині тонку нейлонову нитку.
Довжина цієї міцної нитки становила близько двох метрів, а на її кінці була закріплена дерев’яна котушка. Ця нехитра конструкція дозволяла легко розкручувати й натягувати волосінь з іншого боку. Спершу ніхто з присутніх не міг зрозуміти справжнього призначення цього дивного механізму.
Але коли інженери обережно потягнули за нитку, з вентиляційного отвору вислизнув маленький пластиковий пакет. Усередині цього саморобного контейнера були засохлі залишки неясної біологічної рідини. Поруч лежав використаний медичний шприц із прикріпленою до нього гострою голкою.
Про цю шокуючу знахідку негайно доповіли директорові в’язниці Маджиду Гассану Аль-Джабрі. Він наказав терміново підняти й детально вивчити повний інженерний план усіх тюремних комунікацій. Старі креслення підтвердили найсміливіші й найтривожніші побоювання керівництва виправної установи.
Виявилося, що саме цей вентиляційний отвір безпосередньо пов’язаний із вузьким технічним коридором. Це було те саме місце, де в липні на самоті працював Рамі Джалал Аль-Наджар. Прямого фізичного проходу там не існувало, але це була ідеальна точка для таємної передачі…
