Життя без прикрас— От одразу й показуй, хто господар, — вагомо сказала вона. — Правильно, звіт потрібен. Молодець, Павле. Без твердої руки сім’я не живе, жінка має знати своє місце. Нинішні дівиці все на цяцьки спускають, а чоловіки недоїдають. Ну, Ірино, викладай, як збираєшся на місяць гроші розподіляти. Я перевірю кожну цифру.
Ірина спокійно розгорнула новий блокнот. Потім вийняла з кишені сорочки блакитну банківську картку й поклала посеред столу. Пластик неголосно стукнув об стільницю.
— Павле, — ласкаво запитала вона, дивлячись йому в очі, — ти сьогодні моєю карткою вже платив?
— Поки що ні, — самовпевнено хмикнув чоловік. — Завтра хотів у сервіс заїхати, мастило купити, потім заправитися. А що? Гроші там є, мені відомо: премія тобі вчора прийшла.
— Картку, яку ти взяв, заблоковано, — рівним, безпристрасним голосом сказала Ірина. — Повністю. З рахунку я все переказала на закритий депозит. Доступ є лише в мене, а якщо знімати протягом найближчого року, втратяться відсотки.
Кілька митей ніхто не говорив. Надія Степанівна кліпнула. Усмішка зникла з Павлового обличчя; воно видовжилося, і він став схожим на здивованого пелікана.
— Як це — заблоковано? Мені ж треба… — прохрипів він, судомно нишпорячи в кишені в пошуках украденої картки.
— Думати треба було, перш ніж лізти до мого гаманця, — відповіла Ірина. У голосі з’явився метал: холодна хірургічна сталь, приготована для видалення пухлини. — Хотіли роздільний бюджет зі звітністю? Чудово. Я приготувала цікаву презентацію. Надіє Степанівно, вам же подобається, коли в цифрах порядок.
Блокнот вона підсунула до середини столу.
— До цього ранку спільний бюджет у нас існував лише в уяві. Продукти, відпустку, побутову хімію, ремонт техніки — усе оплачувала я. І твої забаганки теж, Павле. Твій заробіток ішов на бензин, комп’ютерні ігри та обіди на роботі. Однак за маминою порадою ти вирішив, що й мій заробіток тепер твій.
— Та хто тобі дозволив так із чоловіком розмовляти! — По столу ляснула пухка долоня Надії Степанівни. — Він голова сім’ї, ти зобов’язана слухатися. Те, що він узяв, по праву належить сім’ї, це сімейне!
— Сімейним стає те, у що вкладаються обоє, — відрізала Ірина. — Надіє Степанівно, вам хотілося зробити мене шовковою? Зробили. Вітаю. Гладкість, непробивність і слизькість — ось мої нові якості. Далі слухайте уважно.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.