Судове засідання було призначене на середину листопада. Оксана готувалася до нього як до найважливішого випробування останніх років. Разом з Олександром Петровичем вони ще раз перевірили документи й вибудували чітку послідовність доводів.
У неї були нотаріально завірений договір про борг, банківські виписки, чеки, докладний кошторис і акт огляду квартири, що підтверджував відсутність речей, про які заявляла Валентина Іванівна. Відповідачі теж готувалися. Вони подали зустрічний позов і вимагали визнати договір недійсним, стверджуючи, що поставили підписи під тиском і в стані сильного хвилювання.
Вони також вимагали визнати за Максимом право на половину квартири як за чоловіком, який нібито зробив значний внесок у поліпшення житлових умов. У день суду Оксана прийшла до будівлі суду спокійна й зібрана. Вона вдягла строгий діловий костюм і зробила акуратну укладку.
Вона виглядала не як жертва, а як упевнена в собі ділова жінка. Валентина Іванівна сиділа поруч зі своїм адвокатом і кидала на неї люті погляди. Максима в залі не було.
Він, як і попереджав, поїхав, залишивши матір саму відповідати на запитання суду. Засідання почалося. Молодий і самовпевнений адвокат відповідачів почав промову з пафосних заяв про святість сімейних уз і невдячну невістку, яка нібито вигнала матір свого чоловіка на вулицю.
Потім викликали свідків зі сторони відповідачів. Дві літні подруги свекрухи плуталися у свідченнях і розповідали, як Максим, майстер на всі руки, нібито постійно ремонтував квартиру.
— Що саме він полагодив? — спитав Олександр Петрович.
— Ну, кран на кухні й розетку в коридорі, — невпевнено відповіла одна з подруг.
— За два роки кран і розетку. Вражаючий внесок у поліпшення житлових умов, — саркастично зауважив адвокат Оксани.
Коли черга дійшла до сторони Оксани, Олександр Петрович почав методично розбирати доводи відповідачів. Спочатку він представив договір.
— Ваша честь, документ підписаний Максимом і Валентиною Савченками в присутності нотаріуса, який підтвердив їхню дієздатність і добровільність волевиявлення.
— Про який тиск може йтися, якщо обидва боржники ознайомилися з умовами й власноруч поставили підписи?
Потім адвокат передав суду акт огляду квартири.
— Ваша честь, Валентина Савченко звинувачувала мою довірительку в утриманні її майна. Огляд проводився в присутності інспектора, адвоката й двох незалежних свідків. Жодної з перелічених нею речей виявлено не було.
— Акт не доводить умислу заявниці, але підтверджує, що її звинувачення не були підкріплені фактами.
Після цього Олександр Петрович представив банківські виписки, чеки й складену Оксаною зведену таблицю. За датами й сумами було видно, хто оплачував житло, продукти, лікування, одяг та інші сімейні витрати.
Валентина Іванівна спробувала заперечити, що Оксана була зобов’язана утримувати сім’ю добровільно й не мала права рахувати минулі витрати. Суддя попросила її сісти й нагадала, що предметом розгляду є підписаний сторонами договір про визнання боргу.
Олександр Петрович перейшов до зустрічної вимоги щодо квартири.
— Ваша честь, сторона відповідачів стверджує, що Максим Савченко робив значний внесок у сімейний бюджет і поліпшення житла.
— Ми ж стверджуємо протилежне. Пан Савченко протягом двох років систематично жив коштом своєї дружини, не маючи постійного доходу. Кошти, які з’являлися в сім’ї завдяки праці моєї довірительки, витрачалися, зокрема, на його особисті потреби й потреби його матері.
Він передав судді роздрукований кошторис Оксани разом із підтвердними чеками й виписками.
— Це докладний фінансовий звіт за два роки спільного життя. Тут ураховано всі витрати. Як бачите, внесок пана Савченка в сімейний бюджет прямує до нуля.
— Натомість його особисті витрати, покриті із зарплати дружини, є вельми значними.
Суддя довго вивчала документи, хмурячи брови. Адвокат відповідачів намагався протестувати й називав розрахунки звичайними домашніми записами. Олександр Петрович спокійно пояснив, що таблиця подана не окремо, а разом із первинними платіжними документами.
— Ці матеріали підтверджують розмір витрат, однак основою вимоги залишається нотаріальний договір, — підкреслив він. — Максим і Валентина Савченки визнали зазначену суму й погодили точний графік її повернення.
— Поточний дохід боржників не скасовує взятого ними зобов’язання. Порядок стягнення буде визначено після набрання рішенням законної сили з урахуванням їхніх офіційних доходів і майна.
У залі запанувала тиша.
Валентина Іванівна дивилася на адвоката з роззявленим ротом. Вона явно розраховувала, що відсутність Максима допоможе оскаржити договір, але підписані документи говорили самі за себе. Суддя відклала матеріали справи.
— У суду більше немає запитань. Рішення буде оголошено за годину.
Година очікування була болісною.
Оксана сиділа в коридорі, дивлячись в одну точку. Валентина Іванівна металася туди-сюди, щось шиплячи своєму адвокатові. Нарешті їх покликали до зали…
