Чоловік вирішив, що з моєї зарплати треба щомісяця виділяти гроші йому та його матері, але моя відповідь швидко змінила їм настрій

Судове засідання було призначене на середину листопада. Оксана готувалася до нього як до найважливішого випробування останніх років. Разом з Олександром Петровичем вони ще раз перевірили документи й вибудували чітку послідовність доводів.

У неї були нотаріально завірений договір про борг, банківські виписки, чеки, докладний кошторис і акт огляду квартири, що підтверджував відсутність речей, про які заявляла Валентина Іванівна. Відповідачі теж готувалися. Вони подали зустрічний позов і вимагали визнати договір недійсним, стверджуючи, що поставили підписи під тиском і в стані сильного хвилювання.

Вони також вимагали визнати за Максимом право на половину квартири як за чоловіком, який нібито зробив значний внесок у поліпшення житлових умов. У день суду Оксана прийшла до будівлі суду спокійна й зібрана. Вона вдягла строгий діловий костюм і зробила акуратну укладку.

Вона виглядала не як жертва, а як упевнена в собі ділова жінка. Валентина Іванівна сиділа поруч зі своїм адвокатом і кидала на неї люті погляди. Максима в залі не було.

Він, як і попереджав, поїхав, залишивши матір саму відповідати на запитання суду. Засідання почалося. Молодий і самовпевнений адвокат відповідачів почав промову з пафосних заяв про святість сімейних уз і невдячну невістку, яка нібито вигнала матір свого чоловіка на вулицю.

Потім викликали свідків зі сторони відповідачів. Дві літні подруги свекрухи плуталися у свідченнях і розповідали, як Максим, майстер на всі руки, нібито постійно ремонтував квартиру.

— Що саме він полагодив? — спитав Олександр Петрович.

— Ну, кран на кухні й розетку в коридорі, — невпевнено відповіла одна з подруг.

— За два роки кран і розетку. Вражаючий внесок у поліпшення житлових умов, — саркастично зауважив адвокат Оксани.

Коли черга дійшла до сторони Оксани, Олександр Петрович почав методично розбирати доводи відповідачів. Спочатку він представив договір.

— Ваша честь, документ підписаний Максимом і Валентиною Савченками в присутності нотаріуса, який підтвердив їхню дієздатність і добровільність волевиявлення.

— Про який тиск може йтися, якщо обидва боржники ознайомилися з умовами й власноруч поставили підписи?

Потім адвокат передав суду акт огляду квартири.

— Ваша честь, Валентина Савченко звинувачувала мою довірительку в утриманні її майна. Огляд проводився в присутності інспектора, адвоката й двох незалежних свідків. Жодної з перелічених нею речей виявлено не було.

— Акт не доводить умислу заявниці, але підтверджує, що її звинувачення не були підкріплені фактами.

Після цього Олександр Петрович представив банківські виписки, чеки й складену Оксаною зведену таблицю. За датами й сумами було видно, хто оплачував житло, продукти, лікування, одяг та інші сімейні витрати.

Валентина Іванівна спробувала заперечити, що Оксана була зобов’язана утримувати сім’ю добровільно й не мала права рахувати минулі витрати. Суддя попросила її сісти й нагадала, що предметом розгляду є підписаний сторонами договір про визнання боргу.

Олександр Петрович перейшов до зустрічної вимоги щодо квартири.

— Ваша честь, сторона відповідачів стверджує, що Максим Савченко робив значний внесок у сімейний бюджет і поліпшення житла.

— Ми ж стверджуємо протилежне. Пан Савченко протягом двох років систематично жив коштом своєї дружини, не маючи постійного доходу. Кошти, які з’являлися в сім’ї завдяки праці моєї довірительки, витрачалися, зокрема, на його особисті потреби й потреби його матері.

Він передав судді роздрукований кошторис Оксани разом із підтвердними чеками й виписками.

— Це докладний фінансовий звіт за два роки спільного життя. Тут ураховано всі витрати. Як бачите, внесок пана Савченка в сімейний бюджет прямує до нуля.

— Натомість його особисті витрати, покриті із зарплати дружини, є вельми значними.

Суддя довго вивчала документи, хмурячи брови. Адвокат відповідачів намагався протестувати й називав розрахунки звичайними домашніми записами. Олександр Петрович спокійно пояснив, що таблиця подана не окремо, а разом із первинними платіжними документами.

— Ці матеріали підтверджують розмір витрат, однак основою вимоги залишається нотаріальний договір, — підкреслив він. — Максим і Валентина Савченки визнали зазначену суму й погодили точний графік її повернення.

— Поточний дохід боржників не скасовує взятого ними зобов’язання. Порядок стягнення буде визначено після набрання рішенням законної сили з урахуванням їхніх офіційних доходів і майна.

У залі запанувала тиша.

Валентина Іванівна дивилася на адвоката з роззявленим ротом. Вона явно розраховувала, що відсутність Максима допоможе оскаржити договір, але підписані документи говорили самі за себе. Суддя відклала матеріали справи.

— У суду більше немає запитань. Рішення буде оголошено за годину.

Година очікування була болісною.