Життя без прикрасЛісовський сидів навпроти. Двічі їхні погляди зустрілися, але усмішки на його обличчі не було. Так дивляться на людину, про яку вже дізналися щось істотне й іще не вирішили, чи заслуговує почуте на довіру.
Коли на стіл подали гаряче, Богдан підвівся й дзенькнув виделкою об келих.
— Друзі, пробачте мені, особливо ти, мамо: свято твоє, а я зі своєю розмовою. Але вдавати я не можу. Тут усі близькі, тому скажу відкрито, щоб потім не обговорювали за спиною.
За столом усміхалися, приготувавшись до зворушливої промови. Ірина ж поклала виделку. Пальці чоловіка надто сильно стискали келих. Зараз ударить.
— Ми з Іриною більше не будемо разом. Я вирішив подати на розлучення, — продовжив Богдан. — Усе відкладав, жалів її, сподівався щось виправити. Не вийшло. Стільки років поряд зі мною людина, яка тільки рахує й перевіряє, а відчувати не вміє. На щастя, поділу не буде: і будинок, і компанія належать мамі.
Тепер з-за стіни можна було розчути холодильник. Бухгалтерка не відривала очей від своєї тарілки; одна із сусідок ахнула. Оксана Іванівна неквапно промокнула рот серветкою.
— Я давно намагалася пояснити це синові, — сказала вона гостям, не звертаючись до Ірини. — Ні дитини йому за ці роки, ні тепла. Зате жодна накладна без неї не обійдеться. Хіба це дружина? Ревізор. Ми терпіли її з жалю. Вибачте, що за святковим столом доводиться таке говорити, але для правди невідповідного часу немає.
Люди повернулися до Ірини. Чекали, що вона закричить, розплачеться, почне бити посуд. Ці погляди вона відчувала шкірою. Рік тому сльози, мабуть, прийшли б; за останні місяці щось у ній устигло охолонути й стати твердим, як загартований метал.
Вона підвелася, обережно присунула свій стілець до столу.
— Це не відхід, Богдашо, — промовила Ірина, не підвищуючи голосу. — Ти давно пішов. Сьогодні лише назвав це вголос. За свідків дякую: принаймні чесно. — Вона повернулася до його матері. — Оксано Іванівно, на вас оформлена фірма, сперечатися не стану. Але в банку залишилися записи про мої вкладені гроші. Одне не скасовує іншого. Значення мають обидва документи. З днем народження.
У передпокої вона почала вдягати пальто. Серце билося важко, глухо, зате пальці слухалися й руки залишалися спокійними. У кишені задзвонив телефон — Марина.
— Ірино, Павло мені написав про Богдашку. От гад! — У голосі сестри тривога змішувалася із солодкістю. — Їдь звідти до нас. Переночуєш у батьків. Мама вся змучилася, я вже пообіцяла їй, що ти будеш.
— Ти встигла сказати мамі? — Ірина зупинилася.
— А що, тобі тепер самій у порожній квартирі сидіти? — швидко заговорила Марина. — Але на трасу не виїжджай. Біля Росних Полів фура лягла впоперек дороги, усе закрито. По радіо передавали. Краще через В’язовець, старою дорогою, ще й час заощадиш.
Кілька років Ірина туди не звертала. Сніг там майже не прибирали, а із закриттям лісопильні рух і зовсім припинився. Заперечувати сестрі сил не залишилося.
— Гаразд, поїду через В’язовець.
З кімнат вийшла Оксана Іванівна з високим сталевим термосом. Ум’ятина на його боці була знайомою: з цим термосом вона двадцять років їздила на дачу.
— Тримай, — сухо сказала свекруха. — Трави з чебрецем, заварила на весь вечір. Їхати далеко, ще встигнеш змерзнути. Я не звір, хоч би що ти про мене думала.
Ірина розгубилася від такої несподіваної турботи. Відмовишся — знову почнеться сцена. Вона взяла термос, кивнула.
— Дякую.
На ґанку її випередив Павло, який на ходу надягав куртку.
— У сервіс треба, терміновий клієнт, машина стала. Не падай духом, Іро. Усе владнається.
Кросовер першим виїхав із двору. Ірина подивилася йому вслід на ліхтар зі скотчем, потім сіла за кермо своєї машини. Усередині було тепло — майнула думка, що навіть занадто для морозу у двадцять градусів. Павло справді постарався з прогріванням.
На початку одинадцятої вечора вона виїхала з Ольховця. Міські вогні розсипалися позаду, аж поки темрява не поглинула й цей розсип. Біля повороту до В’язовця сніг став густішим. Великі пластівці у світлі фар зливалися в нескінченний рій, що летів просто назустріч машині. Між білими валами тяглася єдина колія посередині: дорогу й справді майже не чистили.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.