Чотири замість п’яти! Сергій миттю уявив вільний мільйон. Можна залишити собі, Марина навіть не дізнається, а мати отримає квартиру й буде задоволена. Зазвичай думки ворушилися в нього важко, зате зараз розрахунок склався миттєво. Цифри нарешті означали те, що йому подобалося: чужа терміновість оберталася його зиском. Досі жадана квартира раптом стала ще й способом заробити, нічого не роблячи понад саму покупку.
— Беру! — випалив він над пачкою п’ятитисячних купюр. — Куди їхати?
— Бізнес-центр «Омега», кабінет чотириста дванадцять. Приїжджайте самі. Самі розумієте, таку ціну податковій не показують.
За годину Сергій уже обливався потом у задушливому офісі. Навпроти сидів Борис, постукував ручкою й без упину поглядав на золотий годинник. Між ними на столі лежала ошатна папка.
— Гроші з собою? Добре. Читайте договір, підписуйте, забирайте ключі. Мені ще крізь усі затори до аеропорту пробиватися.
Сергій вихопив папери. Заголовок виглядав як слід: купівля-продаж нерухомості, житловий комплекс «Світлі зорі». Від передчуття вигоди в очах рябіло. Цілий мільйон залишиться! Що ще треба? Нижче тіснився дрібний текст, і він таки спробував розібрати перший рядок:
«Три великі яблука, бажано антонівку, очистити від шкірки…»
