Життя без прикрасНаступні кілька днів перетворилися для Марини на безкінечну низку запитань, на які ніхто не збирався відповідати. Вона прокидалася раніше за Андрія, але щоразу виявлялося, що його вже немає вдома. Він повертався з поля ближче до полудня, потім знову кудись ішов, допомагав сусідам, лагодив трактор літньому Василеві Степановичу, носив воду самотній пенсіонерці, а ввечері мовчки читав книжки.
Він майже не дивився телевізор і рідко користувався телефоном. Вечорами — лише книжки.
Це здавалося дивним. Якось увечері Марина випадково глянула на полиці. Вона чекала побачити довідники із сільського господарства.
Але натомість виявила праці з міжнародної економіки, корпоративного права, інвестицій, історії мистецтв, психології управління та кілька книжок іноземною мовою. Вона повільно витягла одну з них. На полях були акуратні помітки.
Професійні. Людина, яка їх писала, явно розумілася на темі краще за більшість університетських викладачів. Коли Андрій увійшов до кімнати, вона навіть не намагалася приховати подиву.
— Фермери тепер вивчають корпоративні поглинання?
Він спокійно поставив горнятко на стіл.
— Іноді.
— Дуже смішно.
— Я не жартував.
— Тоді поясніть.
— Не сьогодні.
Вона різко захлопнула книжку.
— Ви завжди так розмовляєте. Половина відповідей складається з двох слів.
— Коли людина ще не готова почути правду, довгі пояснення нічого не змінюють.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.