Під час вечері Андрій їв спокійно. Без зайвих розмов. Марина не витримала першою.
— Чим ви взагалі займаєтеся?
— Працюю.
— Це я вже зрозуміла.
— Земля годує.
— І все?
— Поки що так.
Її дратувала кожна його фраза. Він відповідав коротко.
Ніколи не виправдовувався. Не намагався сподобатися. Не запобігав перед донькою мільярдера.
Це виглядало майже зухвало. Пізніше ввечері вона вийшла на подвір’я. Над селом повільно опускалася тепла червнева ніч.
Тишу порушували лише цвіркуни. Раптом біля будинку зупинився чорний автомобіль представницького класу. Не новий.
Але дуже дорогий. Із нього вийшов чоловік у строгому костюмі. Він швидко попрямував до Андрія.
Вони говорили тихо, але вітер доніс до Марини кілька слів.
— Рада директорів знову вимагає вашого повернення.
— Ні.
— Компанія без вас більше не витримає.
— Я сказав «ні».
Марина насупилася. «Рада директорів». «Компанія». Вона обережно зробила ще крок ближче.
Але розмова раптово обірвалася. Незнайомець помітив її. Андрій теж.
І вперше за весь день у його погляді з’явилася тривога. Чоловік у костюмі відразу змінився на обличчі.
— Перепрошую. Я, мабуть, помилився адресою.
Він швидко сів назад у машину й поїхав. Марина повільно підійшла до Андрія.
— Хто це був?
— Ніхто.
— Я чула, про що ви говорили.
— Отже, погано чули.
— Ви збрехали.
— Можливо.
Вона подивилася просто йому в очі.
— Хто ви такий насправді?
Андрій довго мовчав. Потім спокійно відповів:
— Поки що просто ваш майбутній чоловік.
І пішов до хати. Але саме в цю мить Марина вперше відчула дивне відчуття. Щось не сходилося.
Зовсім не сходилося. Бідний фермер не приймає гостей на автомобілях вартістю в десятки мільйонів. Бідний фермер не розмовляє так упевнено з людьми в дорогих костюмах.
І вже точно бідний фермер не має вигляду людини, яка звикла віддавати накази, а не отримувати їх. Тієї ночі вона майже не спала. А вранці, коли вийшла на подвір’я, побачила ще одну дивну картину.
Андрій уже працював у полі. Але далеко на дорозі стояли дві дорогі машини. У них сиділи люди.
Вони явно стежили за будинком. І щойно Андрій підвів голову в їхній бік, автомобілі майже одночасно розвернулися й зникли за поворотом. Марина відчула, як по спині пробіг холод.
Її батько щось приховував. Андрій щось приховував. І вона несподівано опинилася в самому центрі чужої гри, правил якої ще навіть не розуміла…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
